Більшість з вас, мої любі читачі, вже давно спить, а у мене вночі з'‎являється жага до творчості. 42 глава сьогодні буде доступною для прочитання. Що ж, маю сказати, що ми впевненими кроками підходимо до фіналу. Роман "Між двома берегами кохання" є для мене частиною мого серця та й попередній мій роман - наче моя друга дитина. Мені завжди дуже сумно розлучатися зі своїми героями...

Бути автором є дуже не просто, часто можуть переслідувати думки про те, що моя праця може не подобатися моїм читачам, але коли я погляну на статистику прочитань та ваші анонімні оцінки за кожну написану мною главу, то швидко відганяю від себе ці думки. Для кожного автора є дуже важливою підтримка та актив збоку читачів аби зрозуміти чи правильному напрямку рухається автор. Я кожного дня вчуся та росту в цій сфері аби мої книги вас змогли трошки відірвати від цього буденного життя. Я не прагну стати мільйонером за рахунок своїх книг, для мене є важливо залишити після своєї смерті слід аби мене пам'‎ятали мої діти та наступні покоління.

Іноді, коли у мене є трішки вільного часу, я полюбляю займатися дослідженням свого роду і єдине, що мене дійсно зачепило, це те, що чоловіка легко індифікувати за допомогою прізвища та по батькові, а дружини завжди залишаються десь поза бортом, бо про них дуже важко дізнатися якісь відомості. Так до чого я веду? Я хочу аби мене пам'‎ятали й знали, що колись жила на цьому світі Леля Грабов'‎єн.

P.S Дякую всім тим, хто читає мій блог, сьогодні з'‎явилося трошки натхення поділитися з вами своїми думками, надіюся, що вам було цікаво. Всіх міцно обійняла та чекаю на ваші реакції на 42 главу.