Вітаю, сонечки!!!

Запрошую до історії Захара та Адріани, на яку сьогодні діє знижка.

Крижане серце сніжинки — це захопливий, сніжний роман, наповнений пригодами, підставами, випадковими та доленосними зустрічами, зрадою та справжнім коханням.

Уривок.

— У мене немає змінного одягу...

— І додому по нього ти не поїдеш?!! — Чи то запитав, чи то уточнив чоловік.

Адріана лиш не погоджуючись закивала головою, опустивши її. Біляве волосся розсипалося, закривши обличчя дівчини. Від душевного болю та безпорадності, хотілося вити, бо перед очима постійно стояли, вагітна Аліна та Віталік.

Раптом чоловік дуже обережно торкнувся її голови та наказав.

— Не смикайся.

— Дівчина завмерла, адже не знала чого чекати далі, а чоловік тим часом поволі щось витягував з волосся. Лиш за хвилину збагнула, що це приколки, якими була зібрана зачіска. Дивувалася, як він обережно знімав прикраси, аби не смикнути її, та не зробити боляче.

З прикрасами возився хвилин десять, а тоді відпустивши голову дівчини, простягнув цілу велику жменю цих прикрас.

— Здається все повиймав, ось тримай.

Андріана глянувши на купу приколок, до болю закусила нижню губу, аби не розплакатися. Закривши руками обличчя, попросила.

— Викинь їх, будь ласка! Бо вони завжди будуть нагадувати мені вчорашній день, а він був не найкращим.

— Як скажеш. — Без емоцій погодився чоловік та додав. — Щодо одягу, не хвилюйся. Я зараз тобі принесу речі сестри, вони тобі точно підійдуть. Он піжама ж підійшла.

Адріана забравши руки від обличчя, глянула на себе, на ній біленька піжама з коричневими сніжинками. Перевела розгублений погляд на чоловіка.

— А ваша сестра не буде проти?

— Не буде. — Запевнив та піднявшись попросив. — Зачекай кілька хвилин.

Чоловік пішов, дівчина закрила очі, чомусь почувалася надто кволою. Хотілося спати, та щоб ніхто не займав, але тут вона залишатися не може. Розуміла, що у неї є два виходи, — це поїхати на деякий час в готель. Або ж відправитися, теж тимчасово, до подарованого дідом Макаром будинку. В готелі її точно знайдуть, а от в будинку подарованому Філатовим, її шукатимуть в останню чергу. «Не хочеться правда, але схоже доведеться переступити через гордість, та образи й скористатися цим подарунком».

Адріана та Захар...

Приємного читання!