Дві сестри, зустріч у Монмартрі змінить усе

ОНОВЛЕННЯ ДО ІСТОРІІ "МОЯ СПРАВЖНЯ ПОЛОВИНА" СЬОГОДНІ В 00:00

— Ma petite soeur, — її голос, низький та оксамитовий, заповнює простір між нами. — Яка приємна несподіванка.

Хочеться розсміятися від цієї відвертої брехні. У житті Олівії немає місця несподіванкам — кожен її крок, кожен жест ретельно спланований. Вона — павучиха, що плете свою павутину з інтриг та маніпуляцій, і я, схоже, знову потрапила в її тенета.

— Несподіванка? — мій голос звучить хрипко. — У цьому районі немає жодного ресторану, який відповідав би твоїм стандартам, жодного бутіка, де ти могла б випадково опинитися. Ти приїхала на Монмартр тільки заради мене, Олівіє. Питання — навіщо?

Її червоні губи розтягуються в усмішці, від якої у мене по спині пробігають мурашки. Це усмішка хижака, який загнав свою жертву в кут.

— Сідай, — вона відчиняє двері "Пежо". — У мене є пропозиція, від якої ти не зможеш відмовитися.

І я сідаю. Не тому, що хочу, а тому, що знаю — Олівія не відступить. Вона звикла отримувати те, чого хоче, будь-якою ціною. Шкіряне сидіння "Пежо" огортає мене своїм холодним комфортом. Запах парфумів сестри — спокусливий мікс із пачулі та ванілі — змішується з запахом фарби на моєму одязі, створюючи дивну какофонію ароматів.

— Александр Шмідт, — промовляє Олівія, вправно маневруючи вузькими вуличками Монмартра. — Що ти про нього знаєш?