- Я дуже радий, що ти прийшла саме до мене, - кажу важко дихаючи. - Пробач, що я тоді так швидко зник з твого життя. Просто я думав, так для тебе буде краще. Я ж не багатій, не маю таких статків, як твій батько, і не можу дати тобі того ж, що й він.

- Сашо, помовчи, - пальцями торкається моїх губ. - Я не розбещена дівка, котрій лише гроші потрібні. Найголовніше для мене це стосунки. Я хочу, щоб мене любили, от і все.

- Я буду тебе безмежно кохати, - щиро зізнаюсь.

- Справді? - її очі починають сяяти.

- Іди сюди.

Хапаю її під сідниці і несу до столу. Ляля обіймає мене за шию, міцно притискається і я знову її цілую. Саджу на стільницю, розстібаю курточку і стягую з тендітних плечей. Припадаю губами до шиї, глибоко вдихаю її чарівний аромат.

- Як я скучив, - шепочу, обціловуючи ніжну шкіру.

- І я скучила, - зітхає. - Сумувала кожного дня. Не раз хотіла до тебе приїхати, та все думала, що я тобі не потрібна.

Відсторонююсь, беру її за підборіддя і змушує глянути на мене.

- Потрібна, Лялю. Я з розуму сходжу без тебе. Я ледь стримувався, щоб не приїхати, не забратись до твоєї кімнати і викрасти.

- Треба було так зробити, - сміється. - Я б не протестувала.

- Ох, моя маленька, - обціловую її обличчя. - Я шкодую, що залишив тебе. Цього більше не повториться.

- Обіцяєш?

- Обіцяю.

https://booknet.ua/reader/bazhana-lyalya-b431819?c=4677600&p=1