Привіт, любі Натхненники!!!

Книга завершена і чекає на вас, щоб прикрасити ваш вечір)

“Подвійні вершки”

Старенький поклав на мою руку свою, і стиснувши її, промовив:

   — Сідай, люба… поговоримо трохи. 

   Я дужче затягнула свій м'який халат довкола себе і насторожено глянула на дідуся перед собою. Обережно пройшовши до одного з крісел, я сіла на бильце. В мені вирувало стільки емоцій, в голові було стільки запитань, і я почувалася розгубленою, поводячись так, наче знаходилась не в себе вдома. 

   — Якщо чесно, не знаю, про що нам із вами говорити. Це був лише один поцілунок… — я почервоніла і опустила очі до долу. — Ну, добре їх було два, але це нічого не означає… — я почула добродушний сміх, підняла голову на старенького. — Як бачите, я не стою біля вашої фірми, чи біля його дверей… Я взагалі не очікувала, що хтось буде нас фотографувати. І я не знала до сьогоднішнього ранку хто він такий. Чесно. Повірте мені. 

   Дідусь потягнувся і поклав свою зморшкувату, теплу руку на мої зціплені пальці, які я тримала на колінах. Ми зустрілись поглядами і він знову мені усміхнувся, чи просто не припиняв цього робити.

   — Доню, я не маю до тебе якихось претензій, я прийшов не для цього.

   — А для чого тоді? Я геть нічого не розумію, — видихнувши, я похитала головою. 

   — Коли я сьогодні побачив одну із обкладинок журналу, де були ти і мій онук, я зрозумів, що ти мій шанс. Шанс, щоб онук врешті-решт заспокоївся та припинив свої дитячі вибрики. — Він стиснув мені руку і я широко розплющила очі. 

   — Вибачте, але до чого тут я?

Підписуйтесь на мої сторінки. Скрізь різні новини. Ваша підтримка безцінна СТОРІНКА БУКНЕТ  та ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ

А ще мій ТікТок

Мирного неба!!! Героям Слава!!!