Додано
18.01.25 22:25:51
Чи можна пробачити...???
Чи можна пробачити недомовку, нещирість, підступні й корисливі плани, якщо потім усе змінилося кардинально настільки, що… Тепер заради неї він готовий на занадто вже радикальні вчинки, здавалось би… До неприйняття його впливовою родиною, оточенням… Він жертвує всім, до чого йшов, чого так наполегливо прагнув, зрештою, що належить за правом народження, але у нього, свого часу, несправедливо забрали… Але що спонукало? А вона? Що скаже та, яка стала сенсом життя… Зрозуміє і прийме, чи відштовхне? Деталі за посиланнями:
https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405
https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791
https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309

– Анно, – промовив він. – Ти мусиш мене вислухати. Я збирався розповісти тобі все, але ти не прийшла на ту зустріч. Як і наступні. Я намагався... Я чекав...
– Не прийшла? – її голос був гострим, як лезо. – Ти справді вважаєш, що це виправдання? Я довірилася тобі, а ти ховав від мене цю правду…
Перші акорди музики розірвали гамір розмов довкола. Танець почався.
– Дозволь запросити тебе на танець, – він підвів очі й потонув в її гнівних темних синьо-сірих озерах.
– Дозволяю, але тільки тому, що ми не самі, – мовила Анна строго. Не бажаючи привертати уваги, вона змушена була прийняти його запрошення.
Марса Чаунік
1060
відслідковують
Інші блоги
Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТут, як серце підкаже)
Якщо він щирий і без нього ніяк, то можна і варто. І тільки так)
Пробачити можна все. Питання в тому, чи варто?
Ірина Скрипник, Якщо не варто, то чи потрібно пробачати??????❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати