Вітаю, любі!

Роман "Недопопелюшка" — завершено! 

Уривок.

— Яне, але ж ми нічого не встигнемо... — вкотре обурююся. Хоча по тілу вже снує блуд, від цього неординарного подарунка.

— Ми все встигнемо. У нас є три години. Цього буде більше ніж достатньо аби насолодитися одне одним сповна. — збуджено запевняє Ян і хрипко цікавиться. — Сподіваюся ти вже всю роботу закінчила?

— Всю, Яне. — відмахуюся й заклопотано цікавлюся. — А як же Марк?

— Мої батьки наглянуть за ним. Вони вже прилетіли.

Я з полегшенням видихаю. Емма та Марк Старих, часто у нас гостюють, тому малюк добре знає їх, та любить своїх дідуся з бабусею.

— То, що, Зіронько, давай до дівчат, і помчали в готель?!! — збуджено шепоче Ян, цілуючи мою шию та зону декольте.

— Давай, — стримуючи стогін шепочу я, адже вже перебуваю у солодких передчуттях.

Цей чоловік нереальний звабник. До нього я не знала, що можна кохатися будь-де, лиш би тільки сховатися від сторонніх очей. З роками наша пристрасть тільки зростає, і бажання експериментувати посилюється. Хоча якщо чесно, я ще й досі повірити не можу, що ключиком до мого несамовитого щастя, стала екстравагантна, випадково загублена білизна...

Читати тут...

Щиро дякую, всім за підтримку, перегляди, зірочки!!!