Книга "Поки контракт не розлучить нас" у продажі

Спішу вас повідомити, що мій роман "Поки контракт не розлучить нас" знову можна купити. Книга вже завершена, тому всіх щиро запрошую до прочитання. 

Анотація

Коли в один жахливий день я втратила все й опинилася у фінансовому проваллі та повному ігнорі всіх, кого вважала "рідними" та "друзями", то не стала нехтувати останнім подарунком долі. Я без жодних вагань погодилася стати фіктивною дружиною свого колишнього друга та однокласника. Хіба в цій божевільній витівці можуть бути якісь мінуси? Він доведе свою колишню до сказу, а я отримаю грошову винагороду. За словами Свята, вірогідність того, що ми закохаємося один в одного 0.01% . Я не знаю чи він має рацію, але щось мені підказує, що ці 5 місяців стануть або найкращими у моєму житті, або найгіршими. Хай там як, найближчі 153 дні ми і в горі, і в радості поки контракт не розлучить нас…

Кому варто прочитати?

Усім, хто фанатіє від історій про фіктивні шлюби, дуже емоційних та непередбачуваних героїв, а також фанатам неочікуваних кінцівок. 

#фіктивний_шлюб #під_одним_дахом #зустріч_через_роки

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше