Оновлення новинки

- Не зрозуміла. Ти це про кого? - не можу втямити, про що вона говорить.

- Ох, Лялю, ти така тупенька, - закочує очі. - Про нашого татуся. Григорій його звати. Чи ти думала, ти єдина кохана дочка цього чоловіка?

Голова йде обертом від її слів, а тіло стає неслухняним, тому змушена схопитись за ручку дверей, щоб не впасти.

- Ти брешеш, я тобі не вірю, - бурмочу невпевнено.

- Ну і дарма, - знизує плечима і спокійно проходиться кімнатою, ступаючи на мій розкиданий одяг. Цим самим вона наче показує, на скільки зневажливо до мене ставиться. - Я теж не відразу повірила. Все життя прожила з думкою, що в мене нема батька, тільки мама. І лише захворівши, присмерті вона зізналась, сказала ім'я чоловіка, з яким нагуляла мене. Боялась, що я залишусь сама і пропаду. Як я здивувалась, що виявляється весь цей час батько жив майже під боком, ще й з такими статками, - вона обводить очима кімнату. - В той час, як ми з мамою ледве виводили кінці з кінцями. І ще, о диво, я навчаюсь в одній групі з рідною сестрою. Нас наче потягнуло до одного університету. Тільки тебе татусь прилаштував, а я добре гризла ту науку, щоб потрапити на державний. Як тобі поворот?

Вона усміхається, неприємно, хижо і я дещо починаю розуміти.

- Це ти тероризувала мене, - вичавлюю з себе. Остання порція повітря покидає легені, а заново вдихнути не можу. Тисне в грудях так, що аж в очах темніє.

- Що тут вже приховувати? Я, - легковажна відповідь. - Я просто як дізналась правду, прийшла до нього. Сказала — татусю ось я твоя донька. А він вислухав холодно, дав декілька купюр і на тому все. Сказав, що лише тебе любить, а мене він не хотів. І взагалі казав, щоб мама позбулась вагітності. Я так розізлилась на нього, - хмуриться. Помічаю, як з силою вона стискає ножиці. - А тебе зненавиділа. Невже ти краща за мене? Невже я не заслуговую хоч на частку того, що маєш ти?

- Я ж тобі нічого не зробила. Навіщо ти мені писала ту гидоту?

- Хотіла, щоб ти помучилась. Хоч трішки. Не бійся, я не збиралась тебе вбивати, а от потріпати нерви не проти.

https://booknet.ua/reader/bazhana-lyalya-b431819?c=4677600&p=1

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Даніка Рейвен
17.01.2025, 10:38:21

Я якраз прочитала продовження,чудова книга!

Ольга Суниця
17.01.2025, 10:59:49

Даніка Рейвен, Дякую)

Інші блоги
Аліна лютує...
​Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Запрошую до оновлення: Аліна з'являється на сходах із дитиною на руках. У мене очі лізуть на лоб! Не можу відірвати погляду від немовляти, щоб подивитися в очі матері. Але ковтаю і видихаю... ​—
Габрієль
Вільтегран посів почесне місце на чолі столу, Габрієль приземлився праворуч від нього. Рейтан завмер. Слуги підійшли і майже непомітно забрали плащ та важкий обладунок, що стискав грудину. Рейтан тремтячими руками розстебнув
✨ Оновлення✨#кодвсесвіту✨ звільнення⚡
✨ Доброго вечора,✨ ✨Товариство!✨ Усіх причетних вітаю з днем письменника!✍️ Бажаю успіхів та безмежного натхнення ✨ А сьогодні два нових товстих розділи: зображення клікабельні — Командире,
Як народжувалась книга: від ідеї до 50 розділів ❤️
Ідея прийшла вночі (як і все найкраще у моєму житті - і найгірше). ☕ Я думала: а що, якщо жінка, яка досліджує чужі смерті, раптом опиниться в центрі чужої гри? Не як жертва - як змінна. Як інструмент, який став чимось більшим. ✨ Я
Про деякі речі які складно писати.
Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла. І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацьовую певну техніку і думаю над нею. Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше