Кличний відмінок — одна з особливих перлин української мови, яка надає їй емоційності, інтимності та особливого звучання. Але багато хто про це забуває.
Однією з причин є вплив інших мов, у тому числі російської, де форма звернення не змінюється. Наприклад, замість очікуваного «Миколо!» можна почути «Микола!». Така тенденція закріпилася через радянський період, коли українську мову намагалися спростити чи підлаштувати.
Сучасне спілкування часто обмежується унікодом швидких повідомлень, де мало хто звертає увагу на граматичну коректність. Зрештою, багато авторів напевне навіть не замислюються, чи важливо правильно звертатися до читача чи героя в тексті.
Прочитавши вже досить велику кількість творів на букнеті, я зіткнулася з тим, що дуууже багато авторів нехтують кличним відмінком. Однак для тих, хто цінує мову та її красу, відсутність кличного відмінка справді «муляє око». Адже як можна проігнорувати таке природне, таке українське звертання? Наприклад, «принцесо!», «Оленко» звучить набагато тепліше й щиріше, ніж «принцеса», «Оленка». Правильне вживання кличного відмінка створює відчуття особистісного спілкування, додає тексту душевності та емоційного забарвлення.
Як ви ставитеся до подібного? Чи помічаєте це в текстах, чи просто не надаєте значення?
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю! Мені теж муляє око і кличний відмінок , і загальна відсутність грамотності. Помиляються всі, але повага до читача полягає в тому, щоб помилки та одруківки виправляти.
Надаю значення))) У моїх текстах завжди присутні звертання у кличному відмінку.
Бісить, коли деякі "знавці" починають виправдовувати свої помилки, або що ще не звикли до нового правопису, або що у повсякденному житті люди так не звертаються.
Я завжди говорю, що автор не у повсякденному житті і кличний відмінок присутній в українській мові вже давно!!!
Варто згадати наші обрядові пісні))) В усіх колядках, щедрівках, коломийках закличках є кличний відмінок !!!
Добрий вечір тобі, панЕ господарЮ...
...Вийди-вийди, господарЮ...
ДівО МаріЄ...
Іди, іди дощикУ...
Дякую, Єво ❤️
Олеся Глазунова, Це факт. Тим більше, що коли люди читатимуть правильні тексти, то і самі вчитимуться говорити правильно. Може для когось це не принципово, але не для мене. Дякую, Олесю, що поділилися думкою❤️
Намагаюся використовувати. Але подекуди проскакує. Особливо в ранніх творах. Які я, до речі, редагую і виправляю, коли є час. Але, зважаючи на те, що понад півстоліття свого життя я російськомовна, з цим іноді є проблеми...
Вітаю! Мене трохи дратує, коли автори не вживають кличного відмінку, бо для мене це як помилка, а помилки я не люблю) Ще зі школи добре запам'ятала такі винятки: Насте, Катре, Женче (від слова жнець).
Так, Єво
Марко Кейк, Ах, рухомі наголоси - окремий вид насилля над іноземцями:)
Звісно, я дружу з цим кличним відмінком! Він для мене як старий добрий друг, що завжди додає українській мові теплоти й особливого звучання. У ньому є щось неймовірно душевне – ніби звертаєшся до когось із щирістю та любов’ю. Він дозволяє відчути живу мову, де кожне слово не просто сказане, а звернене до когось конкретного. Ну як без нього в українській мові ?❤️❤️❤️
Обов'язково! Це мій лакмусовий папірець. Коли бачу в книгах називний замість кличного, мені прямо ріже очі)))
Лариса Бондарчук, Така ж ситуація. Буває, що сюжет цікавий, і дочитати хочеться, але ці звертання... Це для мене гірше за всі інші помилки. Хоча, ті теж добряче заважають.
Помічаю і сама завжди дотримуюсь цього правила. Але в мене це вже відпрацьовано "на автоматі". Легше людям, які все життя спілкуються українською, адже в нас це повсюди і завжди з дідів-прадідів. Тим, хто послуговується іншою мовою у нашій країні, ну, або суржиком, відповідно важче.
Леля Карпатська, Помітила, що багато україномовних грішать цим:( Тому, то не показник
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати