Початкова ціль була геть іншою, та щось пішло...

Початкова ціль була геть іншою, та щось в його планах пішло не так. То що ж змінилося, і кому це тепер на руку? Зрештою, хто він насправді… Заплуталися??????❤️❤️❤️ Розгадка за посиланнями:

https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405

https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791

https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309

https://scontent.flwo3-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/473519679_1664590810758382_1280406368009989640_n.jpg?_nc_cat=111&ccb=1-7&_nc_sid=127cfc&_nc_ohc=thPIRE2fSX8Q7kNvgHD-H_2&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent.flwo3-1.fna&_nc_gid=AxfliwgakVrGTCvQcB5p4Ic&oh=00_AYA_TymqOk4iEGUxrx7N0_xBei-Ux1U2_3DrfvrS9PmDkA&oe=67968E01

Його схвильоване обличчя схилилося зовсім поруч над нею. Очі, наповнені тривогою та теплом, дивилися з ніжністю. Це обличчя всі ці роки їй снилося. А той ранковий жах, як розбійник вдарив Лукаса мечем у груди, не полишав ніколи. І серце щоразу стискалося у відчаї, ніби перетворюючись на грудку льоду, яка розпачливо топилася й гірким плачем котилася серединою, залишаючи по собі лише холодний, нестерпний біль.

– Анно, – тихо промовив чоловік-привид. В його голосі немовби змішалися панічний страх і відчутне полегшення.

Княгиня вловила, як її серце тьохнуло, і спробувала підвести голову з подушок. Хотілося закричати на весь світ: «Лукасе, коханий! Ти живий!?» – проте, крізь тремтячі губи вирвався лише слабкий шепіт.

– Лукасе, це ти... — прошепотіла вона, сльози набігли на очі. – Я бачила, як меч пронизав твої груди... А Нестор сказав, що ти помер у нього на руках…

Анні здалося, що в його очах промайнуло ледь вловне здивування, та попри це він ще раз змочив тканину водою зі срібного глечика й, доторкнувшись до її чола, прошепотів:

– Княгине, прокидайтеся...

Вона слабко поворухнулася, і він полегшено видихнув, нахиляючись ближче...

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Яніна Бех
15.01.2025, 20:19:03

Здається, не вийшло перехитрити долю, чи я помиляюся?

Показати 3 відповіді
Марса Чаунік
22.01.2025, 09:52:07

Болеслав Боні, Непросто жилося їм. Та хіба нам простіше?

Інші блоги
Для тих ,хто потребує конструктивної критики.
Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше
Я видалила свою незакінчену книгу "Весна для Віки"
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Допоможіть! Як всталяти ці картинки?
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
Кусочок з нового розділу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
Дійшло...
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше