Хто насправді є автором історії?

Вітання, творча спільнота!

Чи буває у вас таке, що власні персонажі починають жити своїм життям, немов вирвавшись з-під контролю? Я створюю світ, вигадую сюжетні повороти, а потім... Бац! Герої обирають зовсім інший шлях. Дивний симбіоз: я автор, але водночас і спостерігач за власним творінням. Мої персонажі – це не просто літери на аркуші, а живі люди зі своїми бажаннями, страхами та мріями. Іноді здається, що саме вони диктують мені сюжет, а не я їм. Хто ж тоді справжній творець – автор чи його персонажі? 

Ваша ІРМА СКОТТ.

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олесь Король
15.01.2025, 16:06:27

На початку історії я відчуваю себе творцем та потім мої герої оживають і мені здається, що я вже не можу диктувати їм що робити. Це в деякій мірі круто. Головне почати і закінчити

avatar
Іванна Турецька
15.01.2025, 15:02:21

Автор звісно ж творець, як на мою думку, персонажі будуть такими якими ми даємо їм бути, напевно в якийсь момент ви дозволили самі цьому статися, можливо й не помітили навіть коли.. Персонажі не можуть самі писати свою історію, як на мене... Адже все пише й обґрунтовує власне сам автор, а не персонажі..

Показати 2 відповіді
Іванна Турецька
15.01.2025, 15:30:47

IRMA SKOTT, 100%

Інші блоги
Ціна сили
У більшості історій сила — це нагорода. У моєму світі вона майже ніколи не приходить без ціни. Мене завжди цікавило не те, як герой стає сильнішим, а те, ким він стає після цього. Бо справжня боротьба починається не тоді,
Як не сумно, але сьогодні – завершення книги
Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце. Два
І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
Чому «штиль» — це не історія про море
На перший погляд може здатися, що «Штиль» — це розповідь про людей, які опинилися посеред океану без вітру й надії. Але для мене море ніколи не було головним героєм цієї історії. Насправді його майже не існує. Море,
"Дотик Півночі" повертається
Мої вельмишановні читачі! Що три дні буде нова глава. Книгу майже дописано. Заплатила я за неї досить високу плату: чотири зуби полетіло, бо все пропустила через себе. Буде відбуватися багато чого. І не за горами весілля
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше