Не знаю, що зі мною сталося, але я довгий час відчувала певний опір до такої форми написання діалогів:
А: "П."  -_-  

Це стосувалося варіацій і із знаками питання чи оклику. Можливо, це виглядає як дурість, але так і було, хаха. Я навіть умудрилася написати книгу на понад двісті сторінок, повністю уникаючи цієї форми.-_- Перечитуючи її зараз, я розумію, що це негативно вплинуло на читабельність і загальне враження від тексту. Але що зроблено, те зроблено. Можливо, колись я перепишу ту книгу, але точно не зараз, адже горю ідеями для нового твору. :)

Пів року тому, я пробувала почати кілька інших книг, змушуючи себе писати, ніби стоячи над собою з лінійкою: "Ти маєш писати! Сідай і пиши!". Таке ставлення до себе було для мене звичним у багатьох аспектах життя. Проте зараз я більше люблю себе і не змушую працювати через силу. Я пишу, коли є натхнення, і роблю це з великою любов'ю. Тож... Я повернулася. :)

Не приховуватиму, самотужки я б не вийшла з того стану, який колись мене охопив, він міг би призвести до серйозних проблем... На жаль, все ж таки, через тиск на саму себе й призвели. Але приблизно через пів року відпочинку (і терапії) я відчула себе оновленою і знову захотіла писати. Цього разу з чіткішим планом: я вже підготувала сценарій нової книги. Тож тепер все буде по-іншому, не як із минулою книгою, яку я писала без чіткого уявлення. Тоді в голові я мала лише важливі події, але не глави, які до них призвели б.

Мені дуже подобається занурюватися у фентезійні світи — це справжнє натхнення. Моя книга "Повернутися на Землю" як раз зачіпає тему іншопланетних істот та подорожей до інших світів. Ще одна моя робота,"Серце лісу" , ближча до міфології й також у жанрі фентезі. Я обожню цю книгу й, можливо, напишу про неї окремий допис.) Дуже хочу завершити її, але це ще попереду.)))

Наразі ж я працюю над новим проектом — книгою "Запах" . Ця історія більш орієнтована на жіночу аудиторію, адже в ній описуються романтичні стосунки й сцени 18+ із чоловіками. Початок такий: у лікаря на ім'я Деррі згоріла квартира. Він переїхав до двох "бідних студентів" — сором'язливого Ітана, якому складно будувати стосунки з людьми, та веселої й життєрадісної Лілу. Спочатку Деррі навіть не підозрює, що може мати почуття до чоловічої статі, тож йому потрібно добре розібратися у своїх емоціях протягом книги. Я вже написала сім тисяч символів і радію кожній новій можливості працювати над книгою)))

 Я втиснула все, що могла в цей запис, хаха. Проте, чого можна було очікувати від людини, яка за такий довгий час повернулася) 

Щиро кажучи, я трохи боюся хейтерів, проте розумію, що якщо не поділюся своїми думками, книгами чи навіть блогом, це буде ще гірше. Сподіваюся знайти однодумців, які розділять моє захоплення.)))

Гарного вечора тим, у кого зараз вечір як і у мене, а також гарної ночі, ранку та дня!!!