Привітик ,  мої  хороші!

  Нова   глава   історії  "Наша  Маша  або  Поверни  мені  життя"    вже   на  сайті.   ❤️❤️❤️   Хто  ще   не   читає ,  запрошую!   Наступне  оновлення  буде   в  четвер.   А   на  наступному  тижні   планується   завершення   цієї   історії.   Не   пропустіть   можливість   придбати   книгу   за  ціною  передплати. ❤️❤️❤️

Анотація до книги "Наша Маша або Поверни мені життя"

Мене звуть Марія Рудковська, я обожнюю швидкість , екстрим і перегони на байку. Це мабуть в мене від моїх батьків, яких я дуже люблю. Люблю важку музику і ненавиджу сидіти на місці. Моє життя було звичайним і достатньо спокійним, за моїми мірками . До того часу , поки одного дня я не знайшла в своїй сумочці записку:

"Я знаю що Рудковські тобі не рідні. Знаю що з тобою сталось. Я знаю дуже багато...А ти хочеш дізнатись про себе правду, Машо?"


Історія про Машку, доньку Макса і Ані з історії "То хто кого приборкав, крихітко?" П'ята книга циклу "Кохання з присмаком небезпеки".
Книгу можна читати окремо.

#Пошуки правди
#Батьки і діти
#Шалене кохання
#Одержима пристрасть
#Емоційно і відверто
#Протистояння характерів

18+

 Невеличкий  шматочок :

    - Тату ,   дай   мені   хвилинку.  - прошу. 

    - Машо ,  ми   про  щось   домовлялись...

    - Всього   хвилинку ,  тату ,   будь  ласка.   Це   важливо   для   мене.  -  здається   він   хотів   щось   сказати ,   але    замість   цього   лише   кивнув.  

    - Одну   хвилину.  -  повторює   піднявши   один   палець.  - Без   дурниць ,   Ромео ,   бо   наступного   разу   до   двох   рахувати   не  буду. -  каже   Даміру   і   виходить   залишаючи   нас  з   коханим   наодинці.  Відразу   підходжу    і   потрапляю   в  міцні   обійми.  Видихаю   і   притискаюсь   до   нього.    Втягую   улюблений   аромат   намагаючись   запам'ятати   його   і   ці    відчуття.   Обережно  проводжу  пальцями   по     синцях   на   обличчі   і   здається   самій    боляче   стає.   А   він   посміхається.   

    -  В   твого   батька   сильний   кулак.  -  обіймає   моє   обличчя   долонями  і   дивиться   в    очі. - Ти   віриш   мені ,  маленька?  Віриш?  

    - Так ,  Даміре.  -  знов  течуть   сльози.   Він   цілує   мої   очі ,  щоки ,  а    потім   губи.  Пристрасно  і   глибоко .   Поцілунок   виходить   з   присмаком    крові    і    сліз,   та   нам   байдуже.    Можливо   це   останній   наш    поцілунок.  

    - Я   тебе   кохаю ,   Машо.  Якби   ти   тільки  знала ,  як  я   тебе  кохаю   і   як  для    мене    важливо   що   ти   мені   повірила.    Пробач   за   все   маленька.  - знов   цілує    обличчя.

    - Я   теж   кохаю   тебе,   Даміре .   Чому    ти   мені   не   розповів?    Все    могло   бути    інакше . 

    -   Я   боявся   що   ти   не   повіриш .   Боявся   втратити   тебе.   Ти   мені   дуже   потрібна ,   Машо.  

     -   Я   обіцяла   татові   що   між   нами  все   скінчено.  І   ти    тепер   поїдеш... -  він  посміхається.

    -  Ну...    це   ти   обіцяла ,   не   я.   Я   таких   дурних   обіцянок   не   давав.   Ти   моє   серце ,  крихітко ,   а    без   нього  жити  неможливо.   Я   повернусь   за   тобою  як   тільки   Міра  буде    в    безпеці.     А    якщо    доведеться ,   я   просто   викраду    тебе.    Віриш?  -  посміхаюсь   крізь    сльози    і    киваю.   Дамір    знов   міцно   мене   обіймає. 

     - Обіцяй!   Обіцяй   що   повернешся. -  притискаюсь   до   нього.  

      - Хвилина   закінчилась.  - гарчить   тато   зайшовши   в    кімнату.   Та   Дамір   не   відпускає    мене.   Тільки   відхиляється   і   цілує    в   чоло.   

      - Обіцяю!  Вір   мені ,   маленька. - шепоче.   В   його   очах  ураган.   Він   теж   не   хоче   відпускати   мене.   Здається   що   якщо   ми   зараз   відпустимо   один   одного ,    то   це    назавжди . -  Я   кохаю   тебе,   Машо. 

      - Я   вірю.  - відпускаю   його   хоч   так    не   хочеться.    Та   не   варто    драконити   татка   ще   більше.   

      - На   вихід ,   Машо.  Не   випробовуй      мого  терпіння. - знов  гарчить   тато.  І   так   дивно ,   що    він   дозволив   нам   це.   Можливо   все   ж   повірив   Даміру,   або   просто   дозволив   мені    ще   кілька   хвилин   щастя.   - А   ти ,  не   роби   дурниць.  - звертається   до   Даміра.  -   Від   тебе   зараз   залежить   не    лише   твоє   життя,   але   й    життя    твоєї   сестри...

Моя  дика  пантера

St847cnL

Карамелька

pQxyGe9u

Полонянка  бандита

URexWXK3

Щиро  дякую  всім  хто  зі  мною.  

Мирного  дня.

Бережіть   себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.