Навіть не знаю, як пояснити:)))

Навіть не знаю, як пояснити:)))???❤️❤️❤️ Інколи ми робимо безглузді вчинки, почуття беруть верх над практичністю  й логікою. І, здавалось би, ті ризики невиправдані... та що поробиш? Краще бути закоханим романтиком, чи прагматиком, який не знає, що таке, коли зносить дах? Як думаєте?  Княгиня Ольборзька уже зробила свій вибір. Всі відповіді за посиланнями:

https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405

https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791

https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309

https://scontent.flwo3-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/473451147_1665028400714623_7889080558441940210_n.jpg?_nc_cat=109&ccb=1-7&_nc_sid=127cfc&_nc_ohc=2gNO78FMSrgQ7kNvgGlIE21&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent.flwo3-1.fna&_nc_gid=ATkWEfmGA1_tOdVqIgACE87&oh=00_AYBK1AU6Ra5MraHRmo5nMtzooXba0HmYmuwwC6xcLI5FfQ&oe=67931B68

 

Княгиня прискіпливим поглядом окинула двір замку. Нестора ще не було. Очевидно, віддавав розпорядження камергеру, управителю, ключнику. Вона посміхнулася – тут він незмінний педант – відповідальний.

Погляд нестримно тягнувся до вікна княжої бібліотеки. «Та скільки ж можна?» – вгамовувала Анна нав’язливе бажання. Але воно виявилось сильнішим… Княгиня підвела очі на вікно бібліотеки. За кольоровими вітражами не було ані руху, ані життя, тільки тихе світло прохолодного ранку заливало кам'яні стіни й відбивалось від скла.

Уже сідаючи в карету, Анна ще раз кинула погляд на вікно бібліотеки й на мить залипла на вітражі. Їй здалося, що крізь кольорове хитросплетіння малюнку, за склом з'явився знайомий силует. Постать не рухалася, але від її зосередженого погляду було важко сховатися. Княгиня зробила ледь помітний помах рукою, мовби прощаючись, і, опустивши голову, ступила до карети...

Карета плавно рушила, направляючись до центральної брами замку. Важко видихнувши, Анна відслонила тюлеву шторку й глянула у віконце карети.

Вікно бібліотеки все ще потрапляло в поле зору. Знайомий силует і далі нерухомо стовбичив за вітражем, який вже купався в яскравих переливах ранкового сонячного світла. Анні здалося, що ВІН зробив ледь помітний помах рукою, мовби прощаючись. Карета виїхала за ворота замку. Княгиня зітхнула. Тепла усмішка торкнулася її губ.


 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Болеслав Боні
19.01.2025, 16:02:10

Емоція - рушійна сила всього)

Марса Чаунік
19.01.2025, 19:34:41

Болеслав Боні, Абсолютно погоджуюсь:))) Саме вона змінює нас кардинально, як невід'ємна частинка чогось всередині нас...

Інші блоги
✨остання знижка в передплаті!✨
Любі читачі! Сьогодні, 20.11 діє остання знижка в передплаті на книгу Потраплянка для Лиса ! Якщо ви давно хотіли, але відкладали цю покупку — не поґавте цієї можливості! Це найнижча ціна на книгу, дешевше вже не
Не забувайте брати велосипеди!
Ми опинилися перед величезними дерев'яними воротами, оббитими металевими бляхами. Вони були настільки масивними, що скидалися на вхід до фортеці. З обох боків воріт стояло по страшенній рогатій
Час пішов на хвилини… Новий аудіорозділ!
Вітаю, мої любі читачі та слухачі! У Цитаделі щойно пролилася кров, і шляху назад більше немає. Немир мертвий, але гра ще не закінчена — вона тільки переходить у найнебезпечнішу фазу. Поки за дверима кабінету сидить
39-й розділ уже на сайті!
Сьогодні на нас чекає Науменко в «Ауреліумі» — і наочний візуал до цього моменту. На картинці — саме таким я бачу в своїй голові того самого бармена Дєнні. Йому 20, і, як на мене, він доволі милий. А в
Новина
Все я повернулась з відпустки. Завтра продовжу публікувати Асфіксію та Ерена. Після закінчення цих двох робіт буде Лялечка та після неї Під тінню одержимості
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше