Вітаю, мої любі!! Мирної та тихої всім неділі!

Запрошую до знижки на шалену історію кохання, Романа та Аріни. Книга "Моя шалена...", наповнена початковою ненавистю одне до одного обох героїв, а також інтригами, протистояннями, цікавими відвертими моментами та справжніми почуттями.

Уривок. 

— Якщо, з очей моєї матері, скотяться сльози — це тобі так не минеться. — Нахилився надто близько.

— Я не зобов’язана її любити. — Озлоблено кинула зведена сестра, й намагалася звільнити свою руку, з його руки.

Бунт цього дівчиська, дивно впливав на Вовкова. Він вмить притяг її до себе ще ближче, притулившись своїм чолом, до її лоба.

— Не зобов’язана, але поважати мусиш.

Навіть не зрозумів, як це трапилося. Аріна вліпила йому ляпаса, й вмить звільнилася з його обіймів.

— Я ладна робити, що мені захочеться і не збираюся тебе слухати. — Відступила на крок. — А ще раз мене торкнешся, скажу батькові, що ти чіпляєшся до мене. — Роздратовано прошипіла.

Чоловік кліпав очима у темряві. Такого повороту подій не очікував. Щока пекла вогнем. Не сподівався, що ця юна красуня чинитиме такий опір. Вона ж подалася вперед, і вже практично оминула його. Не міг змиритися з тим, що ця бестія, таки на коні, схопив її за руку.

— У тебе секунда, щоб відпустити, а то покличу охорону, і повір зроблю все, аби вони повірили мені. — Зі злобою цідила крізь зуби.

Відпустив. Зітхнувши, потер щоку. — Хай їй грець, мала лярва. От тобі й зведена сестричка. У пів тону вилаявся, та подався з бесідки, мав нестримне бажання заявитися в якийсь бар. — Але ж завтра в матері заручини, — доведеться потерпіти. Сів за кермо, щока досі пекла. Знову вилаявся, та завівши двигун, буксуючи зрушив з місця, так, що аж ремені пискнули...

Моя шалена...

Приємного читання!!!