Вітаю, любі!!!

Сьогодні діє знижка на кохання у темряві!

Роман "Морок. Закохатися у темряві" — наповнений ітригами, романтичними побаченнями у темряві, шаленою пристрастю та справжніми почуттями. 

Уривок.

Піднявшись Романов подався у свій кабінет. Увімкнув комп’ютер і відразу ж увійшовши в одну зі соцмереж, почав шукати Злату Стоцьку.

Дівчат з таким прізвищем та іменем виявилося досить багато. Переглядав кожну сторінку, доки в кабінет не заявився начальник безпеки.

Чоловіки потиснули руки один одному, й Романов вказав чоловікові на крісло навпроти.

— Присідай, Романе. — Він суворо глянув на чоловіка навпроти. — Я так розумію, ти не знайшов дівчину, яку я тебе просив знайти.

— Ні. — Лиш зітхнув лисий чоловік. — Несторе Дмитровичу, ти ж розумієш, що ми практично привида шукаємо.

Романов хмикнув і спершись на спинку крісла, заклав руки на грудях.

— Не привида, а досить привабливу, та реальну дівчину. Її звати Злата Андріївна Стоцька. Донька Андрія Стоцького.

— Міністра?!! — З недовірою уточнив Роман.

— Його самого. — Запевнив Нестор, холодно додавши. — У тебе сімдесят вісім годин. Як тільки вони спливуть, хочу бачити всі дані на цю дівчину, місце проживання та роботи. З ким зустрічається, і всі дрібні деталі її життя.

— Несторе, часу замало. — Наголосив начальник безпеки.

— Романе, достатньо. Тепер ти знаєш кого потрібно шукати. Вперед. — Лиш холодно відмахнувся Романов.

Чоловіки ще обговорили кілька дрібних нюансів, і начальник безпеки поїхав.

Нестор продовжував сидіти за столом. Погляд наштовхнувся на їхнє з Діаною весільне фото, що стояло на полиці між книгами. Раніше не помітив його. Якось не до того було, адже останнє судове засідання відбулося два тижні тому. Хоча чоловік ще досі приходив до тями. Діана з милої та невинної, перетворилася просто на гарпію. Мабуть, такою і була завжди. Дивно, як він цього не помічав раніше...

Знижка тут...

Приємних емоцій від читання!!!