Привіт друзі. Допоки всі підбивали підсумки року і виставляли нові глави я боролась з двома хворобами. Перша - фізична, ламала моє тіло температурою і кашлем, який досі не минув. Друга - моральна, з'їдала мою віру в себе. Зараз я працюю над своєю другою книгою "Вишенька для некроманта". Наперекір долі робота над нею йде не так продуктивно як мені хотілося б. Я почала ловити себе на думці, що не зможу її завершити, що ідеї які хотіла б втілити вже заюзані ітд і тп.
Чи було у вас так само? ЯК ви боролись з авторською депресією? Де шукали свого натхнення та сил, коли не хочеться навіть одну букву печатати? Бо я досі находжусь у незрозумілому стані і не знаю як з нього вибратись.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧесно кажучи, мені й святкувати не хотілося, й навіть писати. Я ваажала, що світ взагалі несправедливий, бо сталося те, чого боялася найбільше. Хоча от до цього я боялася, що кину врешті-решт писати через те, що не знаходила в собі бажання творити, тож у висновку просто все переклала на те, що часу немає через навчання. Потім нарешті перезавантажилася, повернулася... Та от прийшла інша біда, набагато серйозніша.. Нікому про неї не розповідала, бо вважала, що людям, котрі займаються тут письменництвом будуть ні до чого мої проблеми, звичні в наш час. Та все ж я вирішила взяти себе в руки. Хай там як, але забиватися в куточок, сумуючи кожен день — неправильне рішення. Проблеми не зникнуть, а життя одне, треба йти далі. Я вирішила потроху дописувати свої книги, поки не звертаючи увагу на те, що, можливо, колись буду якщо й писати, то в стіл.
Віка Лукашук, Буду старатись...
якщо вам здається, що ідея для книги і оцетакповоротів не заюзана, то ви просто ще не все читали на цю тему ) річ не у тому, що троп часто зустрічається, а в тому. як ви його розвернете (а може і в тому, бо якби він не був цікавий, його б не використовували і не читали. як раз із незаюзаними поворотами є проблема зі сприйняттям написаного. бо люди люблять знайоме. а незнайомого стережуться. так що не партеся. насправді значно важливіше закінчити те, що виклали для своїх читачів. бо авторів, які кидають почате, потім не читають. просто не вірять, що новинка буде закінчена.
Рома Аріведерчі, Обмеження завжди є, нажаль це реалія життя. Деякі обмеження залежать від вільного часу, деякі від особистих обмежень. Але ви праві краще писати як пишеться, а не засмучуватись через те що ще не написала...
Лягаєш на диван з відкритими очима на 15 хвилин. Нічого не слухай, нічого не дивись, нічого не роби. Вже через хвилин 7-8 почне корєжить, але терпи. Через 10 хвилин знайдуться нові ідеї, через 15 підстрибнеш їх записувати.
(Лайфхак не працює якщо ти стомленний чи сонний)
Марк Лапкін, Цікавий та мало ефективний для мене)Маю в наявності півторарічного муза, який допомагає творити)))
Було таке. 1,5 роки нічого не писав, не міг зрозуміти як продовжити сюжет. А коли повернувся, зовсім інакше подивився на процес створення творів.
Я навчився викликати натхнення під час написання творів. Пролізаєш із трудом через 1-2-3 абзаци і потім історія сама несеться. Щодо заюзаності, тут вам потрібні якісь незвичні та цікаві фінти у сюжеті) Використовуйте уяву і додавайте щось нове)) Як для прикладу, я для останнього твору вивчив кого раніше вважали некромантами, і вже від цього писав))) Ніяких скелетів мерців, вже щось незвичне) І головне тримати в голові думку - сьогодні 500 символів, завтра 2 тисячі, після завтра тисяча... і з кожним шматочком наближається фінал)
Дмитро Євтушенко, Сподіваюсь)
В кожного по різному. Я людина не системна, примус ненавиджу. Тому пишу тоді, коли не можу не писати. Коли дійсно цього хочеться. Але це лише мій рецепт, нікому не нав'язую. Бо якщо дійсно хочеш чогось досягти - треба багато працювати.
Можливо саме теперішній фізичний стан пригнітив ваш настрій та творчу жагу. Мене, наприклад, НР рік з колії вибив.
Бажаю Вам одужання, а ще нехай те, що Ви робите, приносить Вам задоволення.
Eva SOVA, Дякую))))
Єдине, що виявилось дієвим, то це робити всупереч, змушувати себе сідати за письмо хоч би як того не хотілося. Самодисципліна найкраще, що можна придумати, бо натхнення і мотивація вкрай крихка матерія.
Потім "підключається" відповідальність і починає маячити "результат".
Якщо боятися, що ідеї "заюзані", то апріорі нічого не вийде, адже, мабуть, кожну хтось колись та й висвітлював(
Тож, найкращий варіант: начхати і показати ту, чи іншу ідею крізь призму власного авторського бачення. Це якраз і оригінально;)
Не шукайте натхнення, не сподівайтесь, що воно вам на голову зненацька впаде. Творіть його самі, наперекір, вперто, бо деструктивних моментів хмара і вони постійно тягнутимуть назад.
Хелена Власенко, Саме так зараз і дію. Сподіваюсь в скорому часі повернутись в колишню форму)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати