"Місто грішних душ 3"/анонс "невидимі межі"

Привіт, любі читачі! У наступному розділі "Місто грішних душ 3: Відплата" ми дізнаєтесь більше про внутрішню боротьбу Нішель. Чи зможе вона подолати свої страхи та сумніви, або все залишиться на відстані? 

Уривок: 

— Гей, не йди за мною! — Нішель нагримала на Лорда, і він, опустивши вуха, приліг. — Повертайся додому! Лише цього мені бракувало! — розвела руками.

Вона повільно йшла вздовж берега й, час від часу озираючись, зітхала. Пес біг слідом за нею. Ну що за напасть? Ще не вистачило, щоб він загубився. Роззувшись та поклавши в сумку сандалі, присіла на пісок і покликала до себе пса. Лорд на всіх парах чкурнув до неї і, бігаючи довкола, підіймав доверху пісок. Нішель засміялася й намагалася втихомирити невгамовного пса. Він побіг до води й почав голосно лаяти. Відбігав й знову повертався.

Вона сиділа на березі, і її погляд блукав по безкрайньому морю, але думки все одно не полишали. Прилягла на пісок і втупилася в блакитне безхмарне небо. Вона не могла зрозуміти, чому, після всього, що пережила, Лука зміг проникнути в її життя. Його присутність була як спокуса — на одному рівні відштовхувала, а на іншому... вабила. І Нішель відчувала це кожного разу, коли їхні погляди перетиналися. Коли він сміявся чи просто мовчки був поруч. Лука був твердий, непохитний, і хоча вона бачила його біль і боротьбу, він не дозволяв йому зламати себе. Це її вражало й одночасно відштовхувало. Як могла дозволити собі думати про нього? Чи могла вона впустити його в своє життя, чи залишити все на відстані, як робила завжди?

«Не можна дозволяти собі відчувати. Не можна. Почуття — це лише слабкість», — подумала Нішель.

Але Лука... Він був інший. Хоча й провокував. Його спокій та рішучість робили його здатним тримати ситуацію під контролем, а це давало їй відчуття безпеки, якого вона ніколи не мала.

Від автора: «Деколи ми боїмося дозволити собі відчувати, бо це означає відкрити частину себе, яку важко контролювати. Важко зрозуміти, чому одна людина може викликати в нас і відразу, і захоплення. Можливо, тому, що почуття — це не тільки сила, але й слабкість. І часом важко вирішити, чи варто ризикувати, чи залишити все на відстані»

Від автора: «Деколи ми боїмося дозволити собі відчувати, бо це означає відкрити частину себе, яку важко контролювати. Важко зрозуміти, чому одна людина може викликати в нас і відразу, і захоплення. Можливо, тому, що почуття — це не тільки сила, але й слабкість. І часом важко вирішити, чи варто ризикувати, чи залишити все на відстані?»