Знижка на книгу "Лист на Різдво" + ще 2 книги

ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ НАТХНЕННИКИ!!!

Сьогодні діють найбільші ЗНИЖКИ

 на книгу «ЛИСТ НА РІЗДВО»

Подивившись на карту, я зрозумів, що маю з’їхати з дороги і повернути в лівий бік, і коли я це зробив, до мене дійшло, що я залишив на заправці документи та лист Кеті. Мені треба повернутись. Трясця! Як же так? Як я міг так лажанутись?! Я занадто далеко заїхав, мені рукою подати до Кеті. Я ідіот! Як же я так лажанув? Ми заговорились з Роном і я телепень, залишив все на столику разом з недопитою кавою.

  Зупинивши авто на доріжці, я мав розвернутись і поїхати за документами та листом. Вдаривши долонями по кермі, я розсерджено вилаявся, і по-обзивавши себе, знову завів мотор. Розвертаючись, я очманів від того, як моє авто почало заносити у різні боки. Під снігом виявилася ожеледиця. Тримаючись за кермо, я намагався зупинити неслухняну автівку, але всі мої зусилля були марними. Я розумів, що зіткнення з деревами, які були у мене на шляху, мені не уникнути, але я намагався з усіх сил щось зробити, але… Удар… Темно…

  Голова розколювалась на частини, нога застрягла… але я відчував біль і навіть міг рухати пальцями – не зламана. Торкнувшись голови, я закліпав, намагаючись сфокусувати зір, але все було не чітким… На пальцях кров… голова розбита… напевно… Так, так кров йде з чола… Я не розумію де я? Що це за місце? Куди я їхав? А головне питання – хто я? Я часто задихав, моїм тілом пройшов страх і паніка. Хто я такий? Як мене звати? Голова боліла від рани і від того, що я не знав відповідей на свої запитання. Я не міг відповісти на те, - хто я?

  Смикнувши ногою, я не зміг вибратись. Відкинувшись на спинку крісла, я заплющив очі. Все довкола крутилося… навіть із заплющеними очима. Я панікував. Розплющивши очі, я намагався зосередитись на тому, що відбувається і що я тут роблю. Знову паніка. Все через те, що я не можу згадати елементарні речі. А головне - я не знав хто я такий? Господи… як мене звати? Як же мене звати? Я не міг згадати. Не міг. Задихаючись від того, що паніка захопила мене зсередини і авто стискало мою ногу, я почав смикати нею, щоб звільнитись і вийти з цього задушливого салону. Мені треба було вийти. Я не міг дихати.

  Треба зібратись. Паніка поганий радник. Заспокоїтись і робити все по черзі. Спочатку вийняти ногу. Потім вийти з автівки і починати розбиратись, хто я і що тут роблю? План є, тепер до дій. Обережно допомагаючи собі руками, я вивільняв затиснуту ногу. Зрушивши її з місця, я трохи заспокоївся - це надало мені сил. Ще кілька разів смикнувши її, я нарешті був вільним. Узявшись за ручку дверей, я швидко відчинив їх та вийшов з автівки. Холод… нереальний холод. Але це допомагало від запаморочення. Мене нудило, вочевидь у мене струс мозку,… але що ж з пам’яттю? Я нічого не пам’ятаю. Куди мені йти? Що робити? Моє авто «поцілувалося» з деревом… з нього йде пар і краще мені піти… Але куди? Я в якісь глушині. Що робити? Мені треба йти… так, так йти. Просто йти, бо можна задубіти і померти прямісінько тут. Такий поворот подій не входив в мої плани. Вмирати – відставити. Я дивився перед собою, саме туди я і рушив. Ліс… це не найкраще місце для того, хто не пам’ятає навіть своє ім’я, але ноги самі рушили.

  Не знаю скільки я йшов, але я зупинявся на деякий час. Нога боліла, голова розколювалась і я нереально змерз. Ліс… сніг… от-от і почне сутеніти. Я влип. А хто я – я так і не знав. Але це не змінює того факту, що я застряг в лісі і мене можуть зжерти ведмеді,… або вовки. Добре, що я хоч флору та фауну не забув, а от хто я – це вже другорядне. Про що я думаю? Мені слід думати, як вибратись звідси… як дійти хоч до якогось будинку.

  Я сперся об дерево, голова йшла обертом. Мені кортіло спати і пити. Слід йти далі. Вже темніє. І це не добре. Я знову рушив і в моє серце пробралась радість – я побачив будинок, в якому горіло світло. Я посміхався, як ідіот. Гадаю, кожен на моєму місці б так посміхався. Тепер я хоч не замерзну в лісі і мене не зжеруть тварини. З новими силами… з останніми силами я дійшов до будинку, і видихнувши, постукав.

  Чуючи жіночий голос та здається дитячий, я прислухався до кроків. Хоч би мені відкрили. Хоч би відкрили.

"Наше спекотне літо" - 20%

Мій новий сусід - прийшов з минулого. Я його пам'ятаю, а він мене ні. Я пам'ятаю ту вечірку, а він - ні. Ми знайомимось заново і закохуємось. Але для того щоб у нас було спільне майбутнє - я повинна розповісти йому правду. Як він сприйме її і що буде далі, я взнаю - коли наважусь згадати минуле.

"Наша п'янка осінь"- 20%

Ми давно дружимо, але я закоханий у неї з першого дня знайомства. Вона ставить умову - ніяких стосунків. Рік за роком і ніяких змін. Я вирішую поїхати. Але доля підкидає мені сюрприз - вона на моєму порозі. У мене є шанс завоювати її і перетворити дружбу на вічне кохання. На нас чекає наша п'янка осінь. 

Безкоштовне оповідання "Різдво на серветках "

Сара сидить у кафе напередодні Різдва, коли офіціант приносить їй серветку на якій написано “Не втрачайте віру в дива.” З цього починається листування, яке приносить у життя Сари справжнє Різдвяне диво.

І не забувайте про дуже дужеееее ЗИМОВУ книгу 

“Подвійні вершки” Книга скоро змінить свою ціну, тож хто мав бажання саме час себе побалувати новою книгою!

Візуал, дорослі смаколики, багато уривків і це все в Моєму телеграм

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!