Вітаю, любі!!!

Роман "Недопопелюшка", — оновлено.

Сьогодні відбулася відверта розмова Яна та Зоряни.

Новий розділ вже чекає на вас.

Уривок. 

Ян набирає повні легені повітря, і видихнувши його, продовжує. — Звісно, я не збиратиму конференції, для журналістів. Хоча якщо вони таки до мене доберуться, то я буду змушений відповісти на їхні запитання. І ці відповіді мають бути такими, аби не образити це пихате стерво, а аби дати всім зрозуміти, хто вона насправді.

Я зволожую вуста, і у пів тону зазначаю.

— Це буде нелегко.

— Це не страшно, — відмахується Ян. — Я труднощів не боюся. Головне, аби був результат. Сьогодні Буров щасливий цілий день ходить. Дві твоїх заяви плюс преса, таки попсували йому репутацію. І це вже тільки через це, він зазнає збитків. — раптом Старих змушує мене повернутися до нього обличчям, і пильно заглянувши в очі питає. — Як ти почуваєшся?

— Все добре! — поспіхом запевняю, і не витримавши нереальної краси його очей, опускаю погляд.

— Зорян, я скучив, — збуджено шепоче чоловік.

Я до болю закушую нижню губу. Я теж скучила, мені не вистачає жадібної ненаситності цього чоловіка, але я не скажу йому про це. Бо повірити йому складно.

Зараз ми разом, бо того вимагає ситуація, але, що буде згодом? Не можу собі дозволити відкритися перед цим чоловіком, аби потім не залишитися з розбитим серцем.

— Яне, будь ласка, не потрібно! Ти ж розумієш, що це все зайве...

Чоловік важко зітхає, і суворо цікавиться.

— Чому зайве, Зоряно?

— Тому, що у нас є підписана угода, — сухо нагадую.

— Зоряно, ця угода вже завтра не матиме ніякої чинності, адже вже від завтра ти звільнена з посади мого секретаря.

Я приборкую у собі емоції жалю. І глянувши на шефа, намагаюся вдавати безтурботність, хоча сльози уже стоять в очах.

— Невже ви нарешті, мене звільните, і я більше не працюватиму у вас?

Читати тут...

Подаруночки.

Mo87vkd6 — історія Лева та Олени!

16HjmN4l

Мирної ночі та насолоди від читання!!!