Великі знижки! Сила почуттів та бажань.

Вітаю, любі НАТХНЕННИКИ!!!

Сьогодні діють знижки на 2 книги 

Один будинок на двох. 

«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ» - 20%

Уривок:

“— Дякую за такі слова, але вам не обов’язково бути настільки милим. Досить буде і того, що ми нормально спілкуємося. — Усміхнулась вона, і поправила волосся, забравши його за вушка.

  — Ну, що ви, моя люба… Я не настільки милий, яким ви мене вважаєте… — Моя усмішка її дратувала і мене це більше заводило. Хотілося дражнити її, щоб бачити вогонь в її очах. — Хочу запевнити, що я говорю завжди лише те, що думаю, тож…

  — Часто буваєте хамом та нахабою. — Додала вона і широко посміхнулась, заради цього,… заради її посмішки можна і потерпіти слова «хам та нахаба».

  — Буваю. — Хитнувши головою у знак згоди, я додав: — А ви часто буваєте колючкою в дупі, але ваша усмішка загладжує ваш недолік.

  Вона закипіла від гніву, і хмикнувши, тупнула ногою.

  — Ай! Ай! Ай!

  Моя реакція здивувала нас обох. Як я опинився біля неї не зрозумів, але те, що її ніжка була в моїй руці і я її масажував, - то є факт. Чи це мені здалося чи, я дійсно почув зітхання Скарлетт, коли я торкнувся її пальчиків. Вона була босоніж і це було до знемоги сексуально. Червоний лак на нігтиках розповідав більше, ніж вона хотіла б розповісти. Палка з характером. Таких, як вона, - цікаво добиватись. В мені все закипіло від однієї думки, вірніше від здогадки про те, як вона цілується.

  Я обережно м’яв пальці, доки ми дивилися одне на одного. Час зупинився. Реально зупинився. Вона мовчала, і я не міг нічого вимовити.

  За вікном вдарила блискавка, і вона скрикнувши, забрала свою ніжку з моїх рук.

  — Не бійтеся. Тут є громовідвід.

  — Я з дитинства боюся блискавок.

  — Чому?

  — Не важливо. — Її очі опустилися додолу і вона промовила: — Як це могло з нами трапитися?

  — Ну… наші погляди зустрілись… і ми…

  — Що ви, верзете?! — її очі зажбурляли блискавки.

  Я знову не втримав сміх.

  — Це жарт такий. Розслабтеся, колючка.

  — Я колючка?!

  — Це ви стверджуєте чи запитуєте.

  Моя широка усмішка остаточно її роздратувала.

  — Нахаба! Я не хочу залишатися в цьому домі разом з вами.

  — Це ж треба, тут у нас все збігається. — Я провів долонею по борідці і помітив, що Скарлетт задивилася на мене. М-м-м…

  — Коротше, я хочу цей будинок. Як ми можемо вирішити цю проблему?

  — І я його хочу.

  — І як нам бути?

  — У вас є зайві гроші на купівлю цього будинку – знову?

  Я знав, що у неї нема ні цента. Ну хіба, що вона знайде скарб. Але зважаючи на те, який в неї розвалений позашляховик, все було, як на долоні.

  — Ні.

  — І у мене.

  — І це вирішення проблеми?

  — Зараз так. Я хочу сісти біля каміну, випити вина і послухати звук дощу. А ви, чого бажаєте? Ну… окрім того, щоб мене здуло вітром з цього будинку. — Засміявшись, я пройшов до каміна, і присівши, почав розводити його.

  Вона зам’ялась з відповіддю.

  — Чого хочу я…

  — Ви не знаєте, що бажаєте в цю хвилину?

  — Що тут такого дивного? — вона пройшла до дивана, і всівшись, важко видихнула. — Напевно я хочу…

  Мені закортіло подивитися на неї і я озирнувся через плече. Вона була замисленою та розгубленою. Розмірковуючи над моїм запитанням, вона насупилась.

  — Чого ви бажаєте, Скарлетт?

  — Бажаю келих вина і послухати якусь повільну музику…

  — От бачите, ви, все ж таки знаєте чого вам хочеться. Головне прислухатись до себе.”

КАРТЕР & СОРАЙЯ. КАЗКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ» -20%

Є передмова #безкоштовно ♥️"Зупинка кохання"

Уривок:   

Я повертався до будинку в неймовірно гарному настрої, який був змішаний з ностальгічним сумом, але я радів тим теплим митям та поглядам, які сьогодні зміг отримати. Я завжди почуваюсь однаково після таких поїздок, але на цей раз – я отримав гарну пораду з якою поспішаю до Сорайї.

  От-от і я подивлюсь в очі Сорайї, перепрошу і скажу, що вона для мене важлива. По дорозі до будинку я попросив водія зупинитись біля невеличкого магазинчика, щоб купити щось смачного до вечері, шампанського та полуниць, про які нещодавно говорила Сорайя, а ще… ще щось для Пухнастика, щось смачне і котяче.

  За кілька хвилин я повернувся до таксі з пакунками в руках, а ще через п’ять хвилин був біля будинку. Розрахувавшись з водієм, я поспішив до дверей. Відчинивши їх з посмішкою до вух, я увійшов усередину і моя посмішка зісковзнула з мого обличчя. Речей Сорайї немає, Пухнастика немає… Моє серце впало донизу. Не може такого бути. Не може. Невже вона поїхала? Як? У неї ж немає грошей… автівки… Ні. Вона десь наверху… так вона у кімнаті.

  — Сорайє? Ти де? — Тиша. Тиша, яка мене пробирає до мозку кісток. — Сорайє? Білосніжко? — Знову тиша.

  Трясця! Трясця! 

  Сорайє… навіщо ти так зі мною? Навіщо так з нами? Навіщо так вчинила? Втекти, після зізнань в коханні… як ти так могла?

  Я жбурнув пакетом об стіну і почув, як розбилась пляшка з шампанським. Все, що було в ньому порозсипалось, а шампанське розтеклось калюжкою по підлозі. Я істерично засміявся, зрозумівши, що я зруйнував щось дивовижне, щось таке, без чого тепер неможливо жити.

  Трясця! Трясця! Трясця!

  В грудях пекло вогнем, я не міг вдихнути… в роті пересохло. Я поспішив до кухні, щоб випити води, і обернувшись, побачив на столі листа. Схопивши його, я побачив почерк Сорайї і почав читати те, що вона мені хотіла сказати.

  Привіт, Картере.

  Вибач, що я втекла.

  Я б так ніколи не вчинила, але ти дав ясно зрозуміти, що між нами нічого не може бути. А я як ти вже зрозумів – закохалась в тебе. Ти не винен, що моє серце зараз вкрилось тріщинами, ти нічого мені не обіцяв, ти навіть попереджав мене, що так і буде (самовпевнений Картер). Проте, я не очікувала такої реакції коли казала тобі про свої почуття, тому я мала зробити вибір, як і ти. Ти не обрав – нас. Ти не захотів спробувати. А я не можу залишитись з тобою і знати, що нічого не зміниться.

  Я хочу подякувати тобі за ці дні. Ти зробив так, що я почала цінувати, поважати себе і свої бажання. Я більше не соромлюся ні своїх бажань, ні фінтазій. Дякую. Тепер я знаю чого варта і що чекаю від чоловіка. Тепер я буду відкритою і якщо комусь щось не сподобається – я вкажу на двері.

  А ще я втекла - бо побачила в твоєму телефоні ім’я Ріана. Саме після її дзвінків ти змінюєшся, тож гадаю, це хтось дуже важливий для тебе і я не хочу все тобі зіпсувати, а головне не хочу бути третьою зайвою. Той хто зі мною - повинен бути лише зі мною.

  Ще раз дякую тобі Картере, мій дорогий Єті. Я побувала в казці для дорослих. Дякую, що навчив моє серце кохати, тіло шаленіти і мріяти.

  P.S. Хоч і без твого дозволу, але я залишаю часточку свого серця тобі і забираю часточку твого собі.

  P.S.S. Картере, вибач, але я поцупила двісті баксів, щоб доїхати додому. А ще скористалась твоїм мобільним, щоб викликати таксі (тоді я і побачила ім’я Ріани, це було не спеціально).

  Бажаю тобі щастя. Ти на нього заслуговуєш.

  Твоя Сорайя… Твоя Білосніжка.

  Трясця! Сорайє! Ну, як ти могла подумати, що є хтось третій? Я б ніколи так не вчинив. Те, що я відчуваю з тобою, ніхто і ніколи не зможе мені дати. Трясця! І де та твоя довбана самооцінка?! Вона тебе підводить! Дурненька. Дурненька Сорайя.

Хай це оповідання подарує вам віру у все хороше.

Смачного читання "Різдво на серветках"

І не забувайте, про класну книгу з зимовим вайбом. Дотепна та капець, яка емоційна! Книга “Подвійні вершки”

Підписуйтесь на  Мій телеграм там багато гарячого, новини та новинки.

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!