Я у свої сорок, встиг написати та розмістити тут два романи з серії СКІФИ - "Діти Степу" та "Ольвія. Двічі не помирати."
З іншої серії - передпокій написав одну повість - "Доки смерть не розлучить нас... Назавжди?" і збірку оповідань.
Сорок - мало це чи багато, як сказати... Але я щиро вдячний кожному з цих сорока своїх читачів, і запевняю, що якби вас було тільки двоє (чи навіть один), я б все одно писав старанно, адже я щиро вдячний кожному.
ПС. Зараз працюю над другою частиною Ольвії. Це буде цікава та пізнавальна тревел-сторі Україною скіфської доби.
Приєднуйтесь!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю!
Побачила серед блогів цікавий допис - і вуаля. Я з Вами. Мені близька (аж надто) тема історії. З радістю почитаю на дозвіллі про "щасливий" поліс.
У мене теж кількість підписників лише 47, але я ще на початку творчого шляху
Вітаю Вас із досягненнями! Прочитала Ваш пост і замислилась. З чотирнадцяти років все планувала, і в мене був чіткий план розвитку саме до сорока років. І до двадцяти мені майже вдавалось йти по наміченому графіку. Але, мама весь час попереджала так не поспішати жити. Але, коли розпочалась повномасштабка, всі плани пішли стороною... Зараз я продовжую писати, і стала малювати, однак, вже не уявляю, що буде в мої сорок... Через це, вважаю, що важливий кожен досвід в будь-який вік. Бажаю Вам творчого та всілякого успіху. Знаю одне - не треба зупинятись!
Степан Дідик, Дякую!!!)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати