Привіт, любі! Маю для вас невеличкий уривочок з нової глави книги “Веснянка для професора”.

Уривок з проди:

Після другої чашки чаю й смачного салату я таки наважилася зазирнути в очі минулому:

— А памʼятаєте вчителя фізики, в якого ми були закохані у старших класах? Він нещодавно прийшов працювати в мій університет.

Здалося, навіть легка музика на фоні затихла. Ага! Усі в шоці! Музикант теж.

— Нічого собі! Було б цікаво глянути яким він став. Розповідай!

— А що розповідати? Такий самий красень, лише змужнів.

— Дівчат і досі штабелями вкладає?

Я згадала глибину синього погляду й затремтіла. Я скучила. Шалено скучила за Артуром. Хай як намагалася втримати своє серце, воно таки вирвалося й завмерло в очікуванні. І не цікавили його ні листи, ні вагітна колишня.

— Самі вкладаються… Як і у школі.

Марʼяна схилилася над столиком ближче до нас і понизила голос.

— А ви чули, що в нього був роман з ученицею?

— Що? — не втримала щелепу Міла й та ледь не впала на столик.

— Ага! Якраз на наступний рік після нашого випуску! Їх моя мама застукала.

Нарешті можу запропонувати вам дружбу в мережі. Більше розіграшів, інформації від автора й щирих розмов ❤️

Інстаграм

Фейсбук

Телеграм