Вітання))

Що ж події в книзі "Бути другом" дійшли до кульмінації) Я люблю писати кульмінацію, бо вона завжди багата на емоції мої та героїв)). Тим паче у такій неодзначній ситуації, в якій опинилися всі герої книги. Адже, у кожного з них своя правда. І та правда правильна по своєму.

Отак. глянеш очима Степана Морозного і видається, що вірно він усе бачить. А він бачить зразу дружини з кращим другом. Бо як це по іншому трактувати, коли двоє найвірніших людей забули тебе і живуть своє інше щасливе життя. Коли ти сам пройшов пекло, щоб повернутися до них....Коли жив надією, відкидав сумніви, долав страхи...а тут повернувся....і все було даремним?

А потім глянеш очима Діни...і бачиш жінку, яка втомилася вмирати щодня зі своїм чоловіком. Яка втомилася існувати і їй просто хочеться бодай жити...Якій хочеться просто знову відчувати спокій та підтримку. Якій просто знову хочеться навчитися відчувати....Кохати когось дуже сильно, то теж не важко....особливо, коли коханого більше нема

І очима Артура, що звик до самотності. Якому щоразу здавалося, що ось це воно...але то було ще одне випробування. Ще один біль....ще одна самотність. Який досі живе з власними страхами та тягарями минулого і теперішнього. Який робив лиш так, як підказувало серце...Який би ніколи не зрадив..насправді

Очима Віри, що все життя боролася за щастя дорогих їй людей. За щастя сестри, коханого чоловіка, дитини. Яка побачила, що зайва наразі. Яка розуміє, що руйнувати життя вдруге чоловіка, якого любиш то велике зло. І наче має рацію....

Але у всіх цих правдах героїв є одне АЛЕ....Вони не бачать цілісної картинки, як от автор чи читачі. Тому інколи легко звинуватити когось в неправильному рішенні, злості, образі, вчинку...Читаючи якусь книгу чи пишучи її я завжди намагаюся дивитися на ситуацію очима героя в конкретний момент...

Бо Степан не знає, що не лише йому було нестерпно в Африці. Що дружина сміється не тому, що не плакала ночами, а тому, що до цього в неї був довгий шлях....болючий..нестерпно важкий....Але й Степан розлютиться не тому, що він жорстокий, бо він лиш людина, якій буде боляче. Надії якої будуть розбитими...А Артур зрадив не тому, що був поганим другом, а тому, що в нього було погане життя, самотнє життя....Тому що він не знає, що кохана теж його кохає і виховує їхнього сина...

Дякую, всім, хто читає книгу і підтримує мене та героїв коментарями) Це дійсно дуже важливо для автора. Як думаєте, як вирішиться чи ж не вирішиться ситуація що склалася у продовженні книги?

Гарного вечора)