Яка була Ваша перша історія? Для чого пишете?❤️
Вітаю, місяченьки! Ми з Вами вже давно, але розмовляли на тему того, як Ви почали писати. Однак сьогодні я б хотіла спитати саме з чого була розпочата літераторська праця:)
Тобто в коментарях попрошу Вас коротенько розповісти про свій перший твір, який став першим кроком у світ авторів та книг))) Може, він був не ідеальним, але все ж історія про нього збереглася у Вашому серці) Пишіть в коментарях! Цікаво дізнатися;)
Але це ще не все. Якщо хтось забув свій початковий твір, або ж захоче ще поговорити, то другою темою стане:
«Що саме Ви хочете передати своїми книгами?»
Чи то підняти іншим настрій, чи показати щось важливе. Або ж просто пишете задля задоволення. Кожна відповідь важлива(◡ ω ◡) Тому линьте до коментарів та пишіть свої відповіді;)
Бережіть себе та не сумуйте у різдвяні свята!))) До нових зустрічей!
Завжди на зв'язочку ❤️
Просто Віка)
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт, Віко! Першу книгу написала у десять років, про мого улюбленого котика. Показала вчительці, їй дуже сподобалось, ну і мамі - теж. І мене захопило. Після цього почала писати казки-фентезі для дітей. Друкуватись почала у чотирнадцять, спочатку з мамою у співавторстві, з детективом про зниклу старшокласницю , потім з підліткової лірикою, детективами та фантастикою. Пишу в першу чергу - для свого задоволення і для задоволення читачів. Але, прагну це робити професійно.
Віка Лукашук, Дуже дякую, Віко, навзаєм!!!
Доброго дня шановне товариство ... Мене звати Максим я військовий... зараз на цьому сайті я видаю поступово, розділ за розділом свою першу книгу... Війна це страшно але навіть у нас життя продовжується і кожен шукає свою віддушину... Для мене нею стала письменницька діяльність Будьте ласкаві, мені дуже хочеться щоб ви прочитали мої перші три розділи і поділилися своїми відгуками, я кожен день я буду намагатися видавати по розділу до того часу поки моя книга не буде завершена ...Книга називається Екран розуму, і знаходиться у фентезі будьте ласкаві подивіться цю книгу мені дуже важлива ваша думка! КНИГА ЗНАХОДИТЬСЯ У РОЗДІЛІ ФЕНТЕЗІ 167 СТОРІНКА
Максим Veritas, Добре, тоді прочитаю її та обов'язково залишу коментар з думкою.
Це дуже добре, що Ви пишите, хоч і в тяжкі часи. Бережіть себе!
У мене колись, в відносно мирні часи народилась ідея. А зараз по троху реалізовую її.
SigmArs, Зрозуміло, тоді нехай вона обов'язково реалізується. Щасти Вам!
Мій шлях автора розпочався 28.06.2022 року зі створення робочого файлу історії Іскрані.Та, що прийшла із-за грані.
Так сталося, що війна зібрала під одним дахом чотири покоління нашої родини. Звісно ж кожен зі своїм характером і “тарганами”. До переживань через ситуацію в країні, додалися ще й емоції пов’язані з вагітністю сестри, невтішним діагнозом мами й останніми місяцями життя бабусі. Не з чим не порівняти відчуття, коли на твоїх очах за 9 місяців розвивається картина всього життя від зародження до згасання. Це настільки змінює твоє сприйняття реальності, й змушує переглянути усі свої засади та принципи. Щастя у перемішку з горем. Тож усі емоції я вклала у свою першу історію. Адже завжди боляче, коли йде рідна людина. Нам хочеться, щоб вона затрималася хоча б на мить. Та все розвивається за написаним сценарієм Творця і стається у намічений час.
Жанр фентезі дає можливість уявити: а що б могло бути, якби після смерті давався другий шанс? Чи як би ти змінив сценарій свого життя, якби мав можливість? Своїми історіями я намагаюся передати, що варто використовувати шанси, які дає життя й, що усе можна змінити, лиш варто захотіти.
Айрін Єн Шанті, Ви праві, поки є час ми маємо жити та змінювати те, що хочемо. Боляче, коли людина полишає тебе, однак з цим й справді нічого не вдієш... Треба йти далі та намагатися зробити усе, що хотів, здійснивши свої мрії.
Щиро дякую, що поділилися! Ви й мені дали корисні поради) Тримайтеся та йдіть далі:) Ви обов'язково здійснете усе, що хотіли
Хм. Здається, першим серйозним твором була моя стаття у Construction Science про ущільнення глиноземних плавучих ґрунтів під час сезону дощів для зведення фундаментів, років пʼятнадцять тому. От з того часу і понеслось.
Andrii Noshchenko, Як цікаво) Дякую, що поділилися
Я можу розділити цей шлях «Початок» та три стадії.. адже мій шлях до першого повноцінного твору був дуже довгим)
1. Дитинство. В 12 років, в 1998 році я увімкнув компʼютер 20286 та відкрив редактор))) так виникла історія про дітей, що потрапили в минуле, в світ з динозаврами. Нажаль, ця історія не збереглась
2. Юнацтво. В 17 років, в 2003 році, я почав писати вірші. В мене була ціль - написати збірник веселих та сумних віршів. Так його і назвав «Біле та чорне», 66 віршів. Але це моє особисте, ним і залишилось)
3. Доросле життя. В 2019 році, коли вирував Короновірус.. ми всі сиділи вдома. І щоб доньці було не так сумно, я вигадав історія про вірус, від якого заснули всі дорослі. Лишились лише діти до 13 років. Історії веселили і зацікавлювали доньку. Але якось лишив записи в стороні..
І лише в 2023 році, щоб боротись з настроєм після смерті моєї мами.. я згадав історію та почав писати далі. Так і виникла моє перша повноцінна книга «Гра почалась»
Сніжана Федорова, Дякую!!! Обовʼязково!!! Я не хочу спинитись навіть на трошки!!
Перші літературні витвори я створювала разом із сестрою. Їй тоді було всього сім років, мені — десять. Ми годинами вигадували казки, записуючи їх у шкільних зошитах, а ввечері, перечитували одна одній. На жаль, наші рукописи не збереглися. Мабуть, зникли під час чергового генерального прибирання або розгубилися серед інших дитячих "скарбів". Проте теплі спогади про ті моменти досі зі мною. Я пам'ятаю, як ми сміялися над власними героями, вигадували несподівані фінали, а іноді навіть сперечалися, як має закінчитися історія. Ці вечори були справжньою магією — магією дитинства, коли кожен листок паперу ставав порталом у вигаданий світ, а ми з сестрою були його творцями. Хоч рукописів більше немає, тепло тих моментів залишилося зі мною назавжди.
Вікторія Вецька, Дуже красиво розповіла) Головне, щоб ці моменти були в серці, і їхнє тепло не полишало ніколи:) А миті проведені з рідними, то найкращі часи)))
Перші історії почала писати ще в школі, клас 9-10й. Писала їх від руки в маленькому зошиті, а потім давала подругам почитати) Вони всі плакали, бо в мене постійно хтось вмирав)) от така я була оптимістка)))
Вже під час декретної відпустки дідусь надихнув написати історію про "Маленьке Диво", тобто мого сина, про те, як він з'явився на світ та провів 9 місяців у животику і свій перший рік життя. З тих пір понеслося...)))
Ньюбі Райтер, Як мило) Дуже хорошу ідею подав дідусь:) Рада, що ви почали писати і продовжуєте цим займатися!)))
А щодо найперших історій, то тут прям оптимізм ще той, хах) Хоча емоційні твори також важливі:) Дякую, що поділилися!)
Моя найперша історія була написана, коли я навчалася в 7 класі. Була сніжна й холодна зима, я захворіла, ангіна протікала з температурою вище за 39 градусів і розмовляти я не могла, тому писала в зошиті, щоб пояснити батькам чого хочу. І от прокидаюсь одного дня, кидаю погляд у вікно й бачу на гілці горіха (це приватний будинок) пару снігурів. Треба сказати, що на цьому дереві ми з батьком причепили годівничку ще на початку зими, й птахи часто навідувались туди. Але снігурі - дуже рідкі гості в наших краях і це була для мене велика несподіванка. Якось несвідомо здається, я взяла той зошит, який був біля мене й почала писати. Потім ще протягом місяця редагувала, змінювала й дуже соромилася цього, нікому не розповіла. Після того випадку я завела собі "Творчий зошит" (на 96 сторінок), який зберігаю й досі. В ньому багато чого написано. От подумую, можливо те саме перше оповідання колись опублікую.
Ніка Цвітан, Як цікавенько))) Наче казку розповіли мені:) Навіть хвороба іноді може й настрій підняти й майбутнє змінити трохи))) Рада, що в той день до Вас таки навідалося натхнення. Дякую, що поділилися цим моментом!
Я почала писати власні історії ще підлітком. Це були фантастичні та містичні історії.
Юлія Вирва, Як цікаво:) Дякую, що поділилися!
Свою першу книгу я планував дописати і вийті у вікно. Написав половину, бо у вікно виходити передумав. Саме любовні романи з трикутниками і чоловіками на імʼя Роберт, Іглесіас, Джеймс і іншими не словʼянськими іменами вивели мене з цього стану.
Марк Лапкін, Дуже рада, що все ж вийшло вийти з цього стану. Книги іноді реально стають у нагоді та допомагають триматися на ногах. Дякую, що поділилися!
Я починала писати спершу казки, які читали батьки. А після інші розповіді. Пам'ятаю, що сестрі у школі (ми на той момент вчились у різних школах) задали домашнє завдання написати казку. Вона попросила допомоги у мене. В результаті на наступний день отримала 12 балів. Це дуже приємно)))
А зараз казки я не пишу бо на них вже фантазії не вистачає.
Вікторія Грош (Rouce), Як мило))) Всі ми з чогось починали, і казки це дуже хороший початок:) А отримати 12 то взагалі одне з найбільших приємностей) Дякую, що поділилася!❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати