Цікаві факти про вампірів в моїй книзі)

Вітаю, любі читачі! 

Я подумала буде цікаво розповісти про деякі  цікаві на мою думку факти про вампірів в книзі яку я пишу)

Тож почну з того, що мої кровопивці не бояться сонця, так  так їм сонце не страшне, бо інколи зображені вони як нічні істоти, які боятсься сонця., потім вони всі червонокі, але можуть бути більш світлі та темні відтінки., Мої вампіри не вбивають заради крові, бо їх кокнуть за це, так як це протизаконно і врешті можна ту кров взяти в спеціальному Банкові крові. Вони таки мають блідовату шкіру, але є і із звичайною не блідою., тут вони можуть жити більше тисячі років, але вони змінюються з часом, тобто таки старіють, просто час старіння інший.

Пізніше будуть якісь факти про інших персонажів) 

Можливо вам цікаво буде почитати про когось конкретного)

Дякую за увагу! Всі гарного дня!   

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Любава Волошин
20.12.2024, 14:31:00

Вітаю, вельми цікаво... Такі здібності значно розширюють можливості для виживання))

Показати 2 відповіді
Любава Волошин
20.12.2024, 23:56:16

Марія Думнич, І то вірно)))

Інші блоги
Як просувати книги?
Якщо ви теж колись були із категорії "я не буду вести соцмережі", то ви зрозумієте мене краще за тих, хто віддався цьому легко. Три роки просто писала книги сюди. А до цього ще років п'ять взагалі не розуміла звідки
У Г А Д А Й К А : Чому ж він Альфонс?
Вітаннячка! Я до вас з черговою ВГАДАЙКОЮ. Тут мав би бути гарний арт, але світло сказало "Goodbye!". Усі арти у моєму Telegram. Вибачте, такі реалії... Веста з роману "Альфонс на годину" вирішила з'ясувати, чому ж
він зрозумів, що це не просто втома
Вже завтра нова глава «Одружених коханців» на Букнет починається з секунди, яку хочеться розтягнути на сторінку: Леона завмирає, слухаючи його серцебиття, його дихання, його запах. І Віктор не відштовхує. Навпаки
Обкладинка руцями 2.0
Вітаю усіх! Мені взагалі-то треба готувати новинку до старту, але після перших перемальованих обкладинок руки засвербіли оновити й решту. Раз почала, тож треба довести це діло до кінця. Тож зустрічайте оновлення ще двох
Глянь, кого нам Тарасько привіз
На зеленій рівнині стояло кілька автентичних місцевих будиночків, а за дерев’яними парканами паслися вівці. Як пояснив Тарас, це було місце, де варили традиційний овечий сир. Його дядько Степан жив тут по пів року, у туристичний
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше