- Ну що, може обговоримо правила? - раптом плескає в долоні тато і підходить до нас, розриваючи наше рукостискання.

Я відступаю у бік, в намірі залишити чоловіків самих.

- Лялю, ти залишся, - зупиняє мене Олександр. - Правила стосуються тебе.

- Мене? - підношу брови від подиву і тикаю в себе пальцем. - Що це ви задумали?

Я переводжу погляд від батька до охоронця і назад. Не подобається те, як вони зараз на мене дивляться. Наче я щось їм винна.

- Це все заради твоєї безпеки, - голос тата м'який і зовсім не всиляє довіри.

- І що ж це за правила?

- Перше і головне, - каже сухо Олександр, - ти завжди слухаєшся мене.

- Що? З якої це радості? Хіба ваша задача не охороняти мене?

- Так, та ми не знаємо, хто той покидьок і на що він здатен. Тому ти маєш бути повністю під моїм наглядом. Людних місць уникати, без мене нікуди не ходити, попереджати з ким зустрінешся, щоб не було ніяких сюрпризів.

Я задихаюсь від обурення. Нічого собі умови. Таке відчуття, наче я найнялась до нього і він мій бос. Перше приємне враження миттю змінюється на роздратування. Як і думала, цей чоловік не дасть мені нормально жити.

- А якщо я захочу усамітнитись з хлопцем? - хмурюсь і схрещую руки на грудях.

- Лялю, з яким ще хлопцем? - обличчя тата чорніє.

Упс, проговорилась. Він же не знає, що я зустрічаюсь з Олегом. Він настільки старомодний і дотримується суворих правил, що вважає, що в моєму віці ще рано заводити стосунки з протилежною статтю.

- Я до слова кажу, - виправляюсь швидко. - Я ж матиму хоч якесь особисте життя? Чи навіть у ванній кімнаті я буду не сама?

Дивлюсь на Олександра з викликом, а він знову зацікавлено оглядає мене. Цей його погляд змушує ніяковіти.

- У своїй кімнаті ти матимеш особистий простір, - хмикає. - А якщо захочеш зустрітись з хлопцем, то тільки на безпечній території, яку я виберу.

- Немає в неї хлопця, їй треба навчатись, а не про кохання думати, - каже роздратовано тато. Навіть тема ця його бісить, то що ж буде, коли він дізнається що я справді маю стосунки?

Ох, як же ж мені важко. Цей охоронець може мене здати, коли побачить Олега. Хіба що я зможу з ним домовитись.

- Нехай буде так, - відмахується від слів тата Олександр, і робить крок в мою сторону, через що я напружуюсь. - Треба буде встановити на твій телефон програмку, за допомогою якої я зможу тебе швидко відслідкувати. Це на той випадок, якщо щось піде не так і я втрачу тебе з поля зору.

- Ще щось? - піднімаю голову, щоб глянути йому в очі, настільки він високий.

- Поки що все, - ледь помітно усміхається

https://booknet.ua/reader/bazhana-lyalya-b431819?c=4677600&p=1