Друзі, часи непрості для мене. Тому нечасто вдається знайти час та слушні слова, аби звернутися до вас. Та мені найменше хотілося б, аби комусь здалося, що мені вже байдуже, що відбувається на цій сторінці. Чи що письменництво стало чимось другорядним для мене.
Я надзвичайно щасливий, що ви продовжуєте читати “Землю-2”. Кількість її додавань у бібліотеки, вподобайок та коментарів, можливо, й не є чимось вражаючим для Букнета. Та для жанру наукової фантастики, який тут не у топі – показники дуже достойні. Особливо якщо враховувати, що своїми піар-обов’язками я останнім часом відверто нехтую.
Найголовніше ж для мене – це зміст ваших відгуків. Я завжди бачив чи не головний сенс свого буття у тому, що я створюю. Як би претензійно це не звучало для письменника, чиї романи навіть не стоять на полицях книжкових крамниць. Кожен читач, якого зачепила моя історія і герої, хто перейнявся порушеними у книгах темами – це щось абсолютно безцінне для мене. Дякую, що ви є.
Тож що я роблю зараз, коли випадає годинка-друга на творчість?
Я дописую “Дзвонять дзвони”. Причому докладаю до цього найбільших зусиль, на які здатен.
Завершити роман до Нового року виявилось недосяжною ціллю. Та три роки від початку повномасштабної війни (24.02.2025) – це дата, до якої я мушу поставити крапку. І я поставлю.
Роман не користується популярністю, і внутрішній критик легко знаходить причини цього у мені та у тексті. Відколи я написав свої перші в житті рядки двадцять три роки тому – завжди був першим, хто соромився їх та визнавав свою недосконалість. Та, мабуть, марно і лицемірно сподіватися, що інші любитимуть і поважатимуть книгу, яку не любить і не поважає сам автор. Тож сьогодні я себе не критикуватиму.
“Дзвонять дзвони” – це найсерйозніше, що я будь-коли створював. Перша моя робота у жанрі реалізму. Перший твір, який я писав українською, а не перекладав свій власний російськомовний текст. Перше, що я написав під час повномасштабної війни.
У роман вкладені колосальні сили і емоції. Певною мірою, ця книга – квінтесенція усього мого досвіду і світобачення. Тож те, як я подавав її раніше (“такий собі експериментик, може читніть, як буде час, але не судіть суворо”) – мабуть, було не зовсім щиро, і не зовсім відповідає дійсності.
Це доросла книга вже дорослої людини. І ставлення вона заслуговує відповідного.
Я дуже хотів би, аби ви прочитали цей роман. І я дуже хотів би почути ваші враження. Нехай вони будуть і негативні, але щирі. Не бійтесь образити мене. І не зважайте на те, що я військовий. Але не мовчіть.
Ми мусимо дивитися навколо широко відкритими очима. Сприймати, переварювати, рефлексувати, мислити, знаходити сенси. І тоді ми збережемося як Люди. Навіть у такі темні часи. У тому, власне, я завжди і бачив сенс літератури.
Шануйтеся, бережіть себе і рідних, читайте хороші книги і вірте, що все буде добре. Слава Україні!
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ його тільки почала читати, але глибоко вражена! Обов'язково поділюсь у соцмережах, адже гадаю він несправедливо недооцінений. Адже треба цінувати саме вартісну літературу , що зачіпає глибокі душевні струни, та запам'ятовується на інтуїтивному рівні, адже зачіпає глибокі емоції. Гадаю це твір з тих які , я можливо не зможу процитувати жодної стрічки років через 3-5 але 100% впевнена , пам'ятатиму сюжет та ті емоції які мною панували коли читала історію. Це як ,, Кам'яний хрест" який читала ще в школі за шкільною програмою, але просто неможливо забути ту суть що вкладена в цю новеллу! Натхнення Вам, твір вартий уваги! Не слухайте нічого поганого, він фантастичний, обов'язково дописуйте. Чудово пишеться а головне дуже приємна мова .
Володимир Забудський, Поки що маю таке бажання, але щоб писати про книгу її треба прочитати більшу частину.
Щось я пропустила цей блог, Володимире! Перепрошую)
"Дзвонять дзвони" - фантастичний у своїй реалістичності, багатовимірності, глибині роман. Дуже помітно ті зусилля, які ви доклали до його написання. Це й величезна кількість персонажів, яких просто нереально втримати і голові, а ви їх ще й так майстерно переплели одного з одним. І безліч дрібних, але вагомих детальок, які створюють атмосферу нагнітання і змушують по-новому переосмислити наше минуле! І просто гарна мова та авторський стиль.
Я вдячна вам за можливість читати! І ще раз хочу повторити: мені б хотілося мати її паперовий примірник)))
Згодна з Євою: шкода, що порекомендувати можна тільки раз! Тому рекомендую "Дзвонять дзвони" хоч тут!
Уклінно дякую вам! Бережіть себе!)
Тетяна Овчіннікова, Дуже вам дякую за підтримку)
Дякую вам пане володимире за цей допис. обов'язково прослухаю дзвонять дзвони і поділюся своїми враженнями, до речі в бібліотеку я її уже давно додав.
Володимир Забудський, Буду писати коротенький відгук на кожен розділ можливо трохи кострубато але
Я б теж радила усім прочитати цей роман. Шкода, що книгу можна порекомендувати тільки один раз ))).
Прийміть невеличку пораду - додайте в блог, якщо є змога, пару картинок або обкладинку, знаю, у вас є чудові ілюстрації.
Бережіть себе, Володимире. Перемоги і натхнення!
Єва Ромік, Дуже вам дякую за підтримку) Обов'язково дослухаюсь вашої поради і зроблю свого часу серію дописів в блозі із ілюстраціями. Зараз максимально зосереджений власне на тому, аби завершити твір, у ті вільні годинки, які є.
Дякую за щирість! Ви вкладаєте величезну кількість сил і часу у цей роман. 500+ сторінок - блін, мені таке й не снилося! Респект!)
Скільки працюю з текстами, завжди прагнула удосконалювати свій стиль і ділитися знайденими прийомами з іншими. Навіть знаходилися ті, кому мої поради були корисними. Та одного прекрасного дня зрозуміла, що автор, який надміру адаптує свій текст з огляду на думку інших, починає втрачати себе. Наразі прийшла до того, що потрібно "виписатися" в тому стилі, в якому пишеться, виплеснути цю енергію. І в цьому процесі будуть приходити якісь думки, якась інформація щодо більш досконалих форм.
Як ви знаєте, я велика шанувальниця вашої творчості. Бажаю вашим книжкам успіху і багато вдячних читачів!
———————
Героям Слава!
Ася Чирокбей, Дякую вам за підтримку. Ви дуже правильно відчули, що я мусив написати цей твір саме так і саме у тій формі, в якій він писався. У результаті вийшла дуже неформатна річ, як за обсягом (який в наш час радше мінус, аніж якесь досягнення), так і за багатьма іншими критеріями. Та я все ж хочу вірити, що певних своїх читачів вона знайде. Вам також успіхів у творчості та поза нею)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати