Стільки всього у цьому блозі,що назву не придумала

Вітаю, любі!)

 

Ну що, почну з вдячності та радості!

 

Ви мені подарували трохи щастя! Дякую, що читаєте мою книгу "(не) одна під дощем"! Це дуже важлива для мене книга! Я дуже це ціную! Ще нещодавно я не вірила, що може бути у мене стільки прочитань! Дякую кожній та кожному! Ви моя мотивація не зупинятися!)

 

 

А тепер до головного!)

 

Щойно вийшла нова 25-та глава книги "(не) одна під дощем", тож запрошую до читання.

Ділюсь шматочком із глави:

 

Двері відчинилися і на порозі з’явилися перелякані Грег та Макс.

— Адель, вітаю, що ти відчуваєш зараз? Опиши це, — затарабанив Грег.

— Не так голосно та швидко, будь ласка, — заплющила я очі та скривила обличчя. Шум мені заважав. — Сильна слабкість, запаморочення, жар, тіло ломить, шкіра наче болить, багато цяточок в очах, не чітка картинка, біль у голові та печіння десь у грудях.

— Халепа, але нічого. Тримай настоянку та швидше пий її.

— Та не буду я пити невідомо що, — я розізлилась, все почало плисти перед очима, а голоси стали чутні десь далеко.

— Адель, тобі треба випити, — почула я голос Макса та відчула його долоню на своєму плечі.

— Дівчинко, я бачив людей з такими симптомами. Вони вмирали за декілька днів. Випий, — втрутився Грег.

— Чому я мушу Вам довіряти та пити те, що Ви мені даєте? — продовжувала я стояти на своєму.

— А у тебе є вибір? — вчений, порівняно з Максом, був більш спокійним, хоча його очі говорили про інше, коли мені вдавалося їх розгледіти.

— Не варіант, давайте ще аргументи.

— Хочеш ще аргументів? — я кивнула головою та захиталась...

 

Читайте продовження у главі.

 

А тепер треба ваша думка: якби ви поступили на місці Адель? Стали б пити настоянку чи все-таки ні? Ризик здоров'я у будь-якому випадку. Пишіть у коментарях.

 

Ой, я там ще таку важливу тему дітей підняла ммм.

 

І звичайно обіцяна візуалізація кожної глави:

 

 

Плей-лист до книги тут.

 

Не забувайте натискати на сердечка, зірочки, книжечки, лишати коментарі та ділитися книгою з друзями.

 

Усім любові до себе та натхення!
Ваша Ангеліна Александренко

Більше мене в інстаграм

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Ранцева
17.12.2024, 11:52:48

Я не довіряю незнайомим лікам, мені треба повністю пояснити дію того, що дають. В реанімації деякі медсестри злилися на мою допитливість, але мусили пояснювати, бо я не пила нічого і не давала вколоти собі нічого, поки не пояснять

Показати 3 відповіді

Олена Ранцева, Ну як сказати… хД

avatar
Марко Кейк
16.12.2024, 19:56:21

вітаю! непогано, навіть дуже непогано)

Марко Кейк, Щиро дякую❤️❤️❤️

Інші блоги
Його викрали, а у книги завтра фінал...
Яка ж буде розв'язка? “— Прийшов до тями, — на обличчі Ху Лая розпливлася мерзенна посмішка. — Навіть не очікував, що це спрацює. Пан Крег відчайдушно закашлявся, намагаючись щось відповісти старому лису.
❤️ трішки візуалів додам пізніше ❤️
Всім привіт, трішки розхворілась. Оновлення намагаюсь викладати вчасно. Візуалів пізніше обов'язково додам. ❤️ З теплом ❤️
Прода⚡ Небріс✨ Чужий☺️
✨ Доброго вечора,✨ ✨фантасти!✨ А Ви любите Чужих? Мої герої на Небрісі зустріли саме ксеноморфів. І це не просто так. Це тригер для головного героя. Але він поки що навряд чи зрозуміє☺️ Тож сьогодні три нових
Чи не романтизуєм ми аб’юз під виглядом пристрасті
Хай. Він ревнує — значить, любить. Він кричить — бо йому не байдуже. Він контролює — бо боїться втратити. Він “ламає”, а потім “рятує”. І ми називаємо це пристрастю. Але давайте чесно: де закінчується
Може, ваш герой — це ви, але без фільтрів?
Хай. А якщо чесно? Може, він не “вигаданий”. Може, він просто говорить те, що ви собі не дозволяєте. Злиться голосніше. Любить сильніше. Ревнує без самоцензури. Ставить межі без страху “а що подумають”. Ми
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше