Вітаю, любі!)

Ну що, почну з вдячності та радості!

Ви мені подарували трохи щастя! Дякую, що читаєте мою книгу "(не) одна під дощем"! Це дуже важлива для мене книга! Я дуже це ціную! Ще нещодавно я не вірила, що може бути у мене стільки прочитань! Дякую кожній та кожному! Ви моя мотивація не зупинятися!)

А тепер до головного!)

Щойно вийшла нова 25-та глава книги "(не) одна під дощем", тож запрошую до читання.

Ділюсь шматочком із глави:

Двері відчинилися і на порозі з’явилися перелякані Грег та Макс.

— Адель, вітаю, що ти відчуваєш зараз? Опиши це, — затарабанив Грег.

— Не так голосно та швидко, будь ласка, — заплющила я очі та скривила обличчя. Шум мені заважав. — Сильна слабкість, запаморочення, жар, тіло ломить, шкіра наче болить, багато цяточок в очах, не чітка картинка, біль у голові та печіння десь у грудях.

— Халепа, але нічого. Тримай настоянку та швидше пий її.

— Та не буду я пити невідомо що, — я розізлилась, все почало плисти перед очима, а голоси стали чутні десь далеко.

— Адель, тобі треба випити, — почула я голос Макса та відчула його долоню на своєму плечі.

— Дівчинко, я бачив людей з такими симптомами. Вони вмирали за декілька днів. Випий, — втрутився Грег.

— Чому я мушу Вам довіряти та пити те, що Ви мені даєте? — продовжувала я стояти на своєму.

— А у тебе є вибір? — вчений, порівняно з Максом, був більш спокійним, хоча його очі говорили про інше, коли мені вдавалося їх розгледіти.

— Не варіант, давайте ще аргументи.

— Хочеш ще аргументів? — я кивнула головою та захиталась...

Читайте продовження у главі.

А тепер треба ваша думка: якби ви поступили на місці Адель? Стали б пити настоянку чи все-таки ні? Ризик здоров'я у будь-якому випадку. Пишіть у коментарях.

Ой, я там ще таку важливу тему дітей підняла ммм.

І звичайно обіцяна візуалізація кожної глави:

Плей-лист до книги тут.

Не забувайте натискати на сердечка, зірочки, книжечки, лишати коментарі та ділитися книгою з друзями.

Усім любові до себе та натхення!
Ваша Ангеліна Александренко

Більше мене в інстаграм