Вітаю, любі❤️
Прийшла для вас з таким запитанням: для чого ви пишете?
Зараз поясню✨
Хтось пише, бо не може не писати. Його тягне писати. Їй хочеться перенести свої думки, фантазії, досвід на аркуш. Комусь хочеться допомогти комусь. Хтось хоче стати відомим. А для когось взагалі неважлива статистика, він пише для себе. Дехто бажає лишитися в історії назавжди. Деякі хочуть монетизувати свою творчість та заробляти на цьому. Комусь достатньо викласти свою роботу тут, на Букнеті, а комусь важливо отримати свою роботу у паперовому вигляді. Дехто готовий за свій рахунок надрукувати, а хтось виключно через видавництво. Хтось пише свою ідеальну історію, ту, яку вони б самі хотіли мати. А хтось просто переносить на сторінки свій вигаданий світ. Дехто біжить від реальності створюючи свої власні історії та світи.
Я відношусь до тих людей, хто хоче тримати свою роботу в руках. Вдихати аромат щойно надрукованих сторінок. Бачити книгу у руках інших. Знати, що моя роботу комусь допомогла. І не важливо, просто відпочити на сторінках чи поміняти життя. Я хочу отримувати гроші за свою працю, бо вважаю, що кожна робота має гідно оплачуватися. Я хочу друк через видавництво, тому багато часу приділяю введенню своїх інстаграм(angelina.alx) та ютуб(Ангеліна Александренко). Я пишу, бо вважаю, що мушу писати, бо мені є що сказати. Мені хочеться про це сказати не тільки чоловіку ввечері на кухні поки готуємо разом вечерю, а й світові. Я хочу обіймати людей рядками, підтримувати словами та заспокоювати літерами. Я хочу щоб вони вчились на помилках інших. Щоб їм було не так самотньо, коли потрібен поряд друг. Тож нехай це буду я. Я хочу дарувати тепло, якого у мене так багато.
А для чого пишеш ти?
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ вас чудові мотивації, Ангеліно. Бажаю щоб усі ваші бажання здійснилися.
А я пишу тому що я можу. Але це не виключає нічого з того, що ви перелічили. Якось так.
Єва Ромік, Супер❤️
Мабуть, для того, аби розкрити той світ, який одночасно і схожий на наш, і водночас є надзвичайно далеким від нього. Я завжди захоплювався шедеврами літератури, починаючи від романів Агати Крісті і закінчуючи Гаррі Поттером. Мені до вподоби саме створення Циклів книг, якими читачі зможуть жити, якими зможуть відчувати філософію цього світу і поринати у нього з головою...
Вадим Булава, Як цікаво)))
Це прекрасно!)
Дякую, що поділилися❤️
Взагалі буде чесно сказати, що якби не випадкова зустріч з цим сайтом, то я б і не почала писати. В мене були спроби писання в далекому дитинстві, але я назвала б їх не надто вдалими... Мене надихають фільми, серіали, книги... Вже давно я почала любити дивитися історії інших на екрані телевізора. Мені подобалося вигадувати продовження того, чи іншого моменту. Пізніше я почала спостерігати й за грою акторів. Жива та реалістична дозволяла відчувати кожну секунду перегляду наче це траплялося в реальному житті, а погана — відвертала бажання дивитися. Так, в деякій мірі я й досі лишилась вибагливим глядачем)
Але аналізуючи історії, що змінили мене, я вирішила спробувати написати та створити щось своє, що зможе, можливо, й комусь подарувати крихту надії у серці:) Може, це просто мрії, і колись я закину цю справу, але доки це не сталося, хочу просуватися далі))) Може, колись я допоможу комусь хоча б підняти настрій якоюсь з книг. Хай так і буде:) А поки моя справа порозумітися з книгами та знайти свій власний стиль, як автора)
Ну, якось так
Віка Лукашук, Підписуюсь під кожним словом щодо фільмів, гри акторів, а що буде далі)))
Прекрасна відповідь!)
Дякую, що поділилися❤️❤️❤️
В якийсь момент зрозуміла,що на душі стає набагато легше коли я щось пишу, наче я перекладаю частинку себе на сторінки. Писати і публікуватись стало для мене справжнім викликом і тепер я вже майже рік в активній боротьбі з комплексами...
Любава Волошин, Це сильна та важка боротьба!) Ви молодець, що стали на цей шлях!) нехай обовʼязково все вийде!)
І так, погоджусь з Вами!)
Щиро дякую за ваш коментар❤️
Мені приємно чути, що комусь довподоби те, що я пишу) Люблю коли мене хвалять) Звісно і критику сприймаю адекватно, коли вона конструктивна, адже це означає, що хтось виділив свій час на прочитання книги і висловлення думки про неї, тому і це також люблю) В планах надрукувати книгу, якщо не через видавництво, то декілька примірників для себе)
Радомир Український, Ооой, люблю читати відгуки)))
Щиро дякую, що поділилися❤️
щоб мої дурікі не повмирали в моїй голові, а побачили світ, соррі, як грубо, але то правда
Марко Кейк, О, це поширена ідея! Я завжди так роблю, але не так масштабно. Зазвичай, коли мені приходить у голову ціла ідея роману, мені достатньо декількох рядків, аби записати його суть, а пізніше, може, через роки відтворити
Просто хочу, щоб всі мне боялися }=)
Ангеліна Александренко, =D
Писання книг відволікає від важкої реальності
Герцог Фламберг, Погоджуюсь)
Дякую за коментар❤️
Я думаю, левова доля авторів хоче бути прочитаними та надрукованими. Я не виключення) Але не скажу, що пишу для цього. Швидше тому, що не "відпускає". Ідеї приходять, крутяться в голові раз за разом, поки не реалізуєш... Та й сам процес приносить мені задоволення, під час тривалих перерв починаю сумувати за цими відчуттями)
Тобто навіть якщо я ніколи не зможу заробити на творчості, я писати не припиню. Однак, в моєму ідеальному сценарії я матиму змогу заробляти на цьому достатньо, аби не вести себе на іншу роботу. Словом, я геть не оригінальна. Просто хочу отримувати зарплатню за те, що мені подобається робити)
Вікторія Токар, Це прекрасно, коли є можливість займатися тим, що приносить задоволення та отримувати за це оплату)
Дякую за відповідь❤️❤️❤️
“Не писати”, - можу. Саме цим і займався декілька десятиріч. ))) В мене збереглося кілька абзаців, які я склав у дванадцятирічному віці. Відносно нещодавно знайшов той клаптик паперу і дуже здивувався, що отой шматок текста зроблений на достатньо гідному рівні. Але, пам’ятаю, що я тоді свідомо кинув цю справу якраз через те, що не вистачало життєвого досвіду, і я це доволі гарно розумів.
“Стати відомим”? Точно не для мене. Мав період, коли шість років акомпанував тенор-саксофоністу, що за тих часів був обмежено популярним у певному середовищі. Ось тоді я і “наївся досхочу” тієї “відомості”, і знаю, що за гидота ховається під цим, зовнішньо привабливим, слівцем.
“Для себе”? Ні. “ Залишитися в історії назавжди”? Ні. “Паперові екземпляри”? Хіба що як сувенір для найближчого оточення. “Ідеальна історія”? Ні. “Втекти від реальності”? Ні. “Гроші за працю”? Не відмовлюсь, але зараз це лише нереалістична мрія.
“Маю, що сказати” та “знати, що моя робота комусь допомогла”?, — ось це, мабуть, найближче до моєї мотивації. Але я змінив би слово “знати” на слово “вірити”. Тобто, мені достатньо вірити, що мій досвід допоможе іншій людині покращити її життя. Щось таке )))
Підписався.
Сергій Ляховський, Яка цікава відповідь)))
Дякую, що поділилися❤️
Все більше і більше впевнюсь, що письменництво — це неймовірно цікаво та багатогранно)
Взаємно!)
Імпонує ваше бачення
Айсі Дора, Рада це чути❤️
Письмо для мене — це своєрідна терапія, спосіб опрацювати особисті травми, краще зрозуміти себе й знайти розраду. Водночас я пишу заради задоволення — мені подобається створювати світи, персонажів і захопливі пригоди. У реальному житті я часто сором’язлива й невпевнена в собі, а мої герої — це ті, ким я хотіла б бути. Пишучи, я ніби тікаю від реального світу у створену мною реальність. Ось так. Ну і звісно хочу, щоб залишився після мене слід у вигляді надрукованої книги, це моя мрія з дитинства ❤️
Світлана Романюк, Підписуюсь під кожним словом!) часто ситуації із книг схожі із життям і мене треба виговоритися, як щоденник) проаналізувати ситуацію та зробити висновки)
Також мрію про свою власну надруковану книгу з дитинства))
Дякую, що поділились, це прекрасно❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати