ВИКЛАДКА РОМАНУ МАЙЖЕ ЗАКІНЧЕНА. ЗАПРОШУЮ ДО ЧИТАННЯ Дикий та відчайдушний

А це - візуал для історії та частина нової глави


Постріли лунали дедалі голосніше, дедалі ближче, крики й тупіт за дверима сараю, в якому тримали бранців, стали нестерпними. Хрипи поранених і вмираючих, стогони... лайки іспанською... Кіарес боялася залишати хатину, але й чекати, поки їх тут виявлять і пристрелять, теж не мало сенсу. Потрібно спробувати прорватися.

— Мовчи! Мовчи, Кіарес, і, можливо, ми зможемо піти... Ці хлопці не стануть розмовляти зі мною.

— Ти привів їх, так? — тихо запитала вона. — Ти спеціально блукав джунглями, щоб потрапити в полон до Діабло...

— Я стежив за його людиною і дівчиною, яку він охороняв, мене навели на них, — раптом зізнався Стівен. — У мене не було іншого вибору. Я повинен відпрацювати старі борги.

— Але тепер вибір є, — рішуче піднялася вона, здригнувшись від чергового пострілу. — Люди Діабло добре озброєні, вони готові до війни, що їм твої бандити?

— Це загін Хіменеса.

— Усе одно... Ми зараз маємо вибрати сторону. Від цього залежать наші життя. Адже нас усе одно пристрелять, одна чи інша сторона... ми нікому не потрібні. Ти нікому не потрібен! Ти виконав свою частину угоди, і тепер твоя шкура не варта жодного песо, Ворренсе.

Її очі були шалені, дикі, немов у пуми, що вийшла на полювання. Вона облизнула сухі губи й зав'язала волосся на потилиці, щоб не лізло в очі й не заважало.

— І що ти пропонуєш? — криво усміхнувся він. — Вискочити з білим простирадлом? Кричати, що ми на боці повстанців?

— Добути зброю і так — битися на їхньому боці, — озирнулася вона кімнатою в пошуках будь-чого, що могло стати в пригоді хоча б у рукопашній схватці. Висмикнула залізний прут зі спинки старого іржавого ліжка.

— Там же справжнє пекло, нас зрешетять, якщо ми висунемося...

— А може, й не зрешетять! Тільки, сидячи тут, ми цього не дізнаємося. Залишимося, буде один варіант — здохнемо, щойно хтось сунеться в цей будиночок.

— Чортова баба! — Стівен теж вирвав собі прут, з люттю і відчаєм дивлячись на неї. — З того самого дня, як я тебе зустрів, мене переслідують неприємності. Але будь я проклятий, якщо хоч на мить пошкодую про це! Якщо ми виберемося з цих сучих джунглів, я одружуся з тобою! Запам’ятай це!

Вона засміялася і поцілувала його. Їй здавалося, що все так і буде — вони втечуть, сховаються від усіх, а потім поїдуть у маленьке село в Мексиці і знайдуть стару церкву, де повінчаються, щоб бути разом назавжди.

І тільки смерть розлучить їх.