Тихої ночі, сонечка!!!

Роман, "Недопопелюшка" — оновлено.

Робочий вихідний, обіцяє бути цікавим.

Уривок.

— А ти хто? — ще більше напружується на обличчі білявка.

— Нова секретарка, Яна Марковича. — лиш відмахуюся.

Жінка хмикає, і нервово довгим манікюром цокає по полиці столу.

— Цікаво, чим же його колишня секретарка не влаштовувала?

Я ж опустивши голову мовчу. Вдаю наче працюю.

— Ян у себе? — шипить жінка.

— Так.

— Один?

Я в душі посміхаюся, й аби подратувати жінку кидаю.

— Не знаю, я лише перед вами повернулася.

Жінка цинічно міряє мене, а тоді раптом випалює.

— Чому Старих взяв тебе у секретарки?

— А ви самі про це у нього спитайте, — відмахуюся, й холодно кидаю. — Перепрошую, ви або йдіть вже кудись, або просто не заважайте працювати.

— Хамка! — фиркає мені в обличчя білявка.

Ну тут мені за словом в кишеню не лізти, на таку люб’язність відповідаю тим самим.

— Приємно познайомитись, мене звати — Зоряна Сергіївна.

Помічаю як емоції ходять по обличчі білявки, а вже за мить вона мов ошпарена мчить в кабінет мого шефа.

Я стримую посмішку, і в душі коментую.

Ну, Старих, тримайся, я тобі не заздрю...

Інтриги тут...

Приємного читання!