Роуз

Трохи цитат із "Помсти для Роуз"

Я дивилась їй вслід й згадувала, як довгий час так само злякано оглядалась по сторонах та ховалась від усіх чоловіків. Як панічно боялася їх та намагалася загортатися з головою в одяг, щоб мене не помічали. Але з часом я зрозуміла, що жоден одяг не міг зупинити покидьків у моєму житті. Жодні молитви, слова чи навіть благання. Вони продовжували мене підпалювати, штовхати й бити лише тому, що могли це зробити. Лише тому, що їм так хотілося. І єдине, що могло їм дійсно дати відсіч — міцний удар, який би завдав їм болю більше, ніж відчувала я. 

 

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Такі правильні слова: за себе треба вміти постояти. Якщо будеш відмовчуватися і ховатися, то нічого хорошого з того не вийде. Людям треба показувати де їхнє місце і не дозволяти перетинати особисті кордони.
Відео дуже емоційне, кожен рух - наче вивільнення вогню, що спалює з середини.

avatar
Виктория Зёма
13.12.2024, 21:14:01

❤️❤️❤️

Юлія Богута
13.12.2024, 22:55:59

Виктория Зёма, ?

avatar
Nata Bond
13.12.2024, 21:44:54

❤️☀️

Юлія Богута
13.12.2024, 22:55:52

Nata Bond, ?

avatar
Ашаннія
13.12.2024, 22:20:43

Я одразу зайшла почитати найпопулярніше ?

Юлія Богута
13.12.2024, 22:55:46

Ашаннія, Що саме?)

Інші блоги
Роздуми в блозі
Вітаю! Є в мене один герой в книзі, який має ікла, але взагалі до нечисті не має відношення. Але його вперто і несправедливо відносять то до вампірів, то демонів, звісно він відносится назад. Але це виходить
☃️❄️ «різдвяні історії серця» ❄️☃️
✨ Дорогі мої читачі, ви вже бачили, як Андрій у гніві відштовхнув свою родину, а тепер залишився сам на Різдво. Самотність змусила його переглянути минуле й усвідомити власні помилки. Він зрозумів, що образи й гордість лише
Хто про що? Я про вірші.
Вітаю! Поезія як музика надихає. Так само, як люди і обставини...Сьогодні перебуваючи в укритті. Прийшли слова, що стали віршами. Від яких хочеться плакати,коли відчуває біль кожного і кожної людини. Тому трохи про сумне. Життя Коли
Скоро фінал))))
Так і минуло майже п’ять років. - Вітаю кохана, ти отримала диплом лікаря – Марк ніжно поцілував Кіру. - Матусю, - тихо сказала Єва на вушко мамі, - навчи мене різати іграшки, а то Артур усіх моїх
Інколи ілюстрації - це просто залежність...
Цікаво, що люди самого Кертіса, схоже, налякані по-справжньому саме своїм господарем. Я ніякого впливу від його чарів не відчуваю, коли широкими кроками наближаюсь до входу в лабіринт. І після цього – також. Туман, що клубочиться
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше