Останні години знижки на "Колишню наречену"! І це дійсно найвигідніша пропозиція, дешевше книгу я вже робити не буду. 25% знижки! Придбайте зараз вигідно.

“Вони мають спільну дитину, але він вважає свою колишню наречену зрадницею, а доньку нагуляною від іншого. Спільні вороги змусять їх об'єднатися”

Анотація до книги "Колишня наречена"

Страх стискає горло сталевими лещатами. Такі люди, як Руслан, не приходять просто так. Я притискаю до себе доньку, бажаючи її заховати від цього звіра. 
Він дивиться прямо на мене. Бачу, що впізнав, бачу злість на дні карих очей. Минуло стільки років, але вона нікуди не поділась. Варто відзначити, що і я не палаю до нього теплими почуттями. Не після того, що він зі мною вчинив. Він навіть не дав мені можливості щось пояснити йому тоді. Викреслив зі свого життя, мов непотріб. Я викреслила його. А тепер він тут. 
— Все ж, це ти, — каже, підходячи ближче і безцеремонно питає: — Чия дитина? 
— Моя. Тільки моя, — видихаю я. Він не повинен цікавитись Арінкою. Але якщо він тут, то напевно вже все знає. 
— Гарний спектакль, ти ще та акторка. Що тоді, що зараз, — хмикає він, усміхаючись.

КУПУЙТЕ БЕСТСЕЛЕР "КОЛИШНЯ НАРЕЧЕНА" ЗІ ЗНИЖКОЮ 25% В ПЕРЕДПЛАТІ ТІЛЬКИ СЬОГОДНІ!

Спойлер з наступної частини, який точно не залишить вас байдужими:

— Авжеж! Для Аріонів завжди існують виключення, — киває вона. — Ситуації різні. І тебе не цікавило як я там опинилась. Ти хотів вірити, що я винна. І ти вірив всьому, що завгодно лише не мені. 

— Я просто надто сильно кохав тебе, було боляче… Ти спала з ним в одному ліжку. Я ж нічого такого не робив. Просто був у себе в кімнаті. Думав, що то ти зайшла! 

— Я теж тоді спала. І уявлення не мала, що поруч спить ще хтось. Я тобі казал, що мене вирубило після вечірки, — ми обоє давно забули про Катю, яка прикриваючись простирадлом з ліжка ніяково сидить, не наважуючись поворухнутися, щоб не привртати увагу. 

— Катерино, геть! — я простежив її погляд. — Збирай речі і щоб ноги твоєї тут не було вже за півгодини!

— Отже, — пропускаючи Катю каже Ді. — Я піду до себе. А у тебе є час подумати над обома ситуаціями і чи такі вони вже різні. І скажеш мені потім, як би вчинив ти сам на моєму місці.

— Не йди, — я торкаюсь її запʼястка. — Не йди, будь ласка. Залишся тут зараз.

— Я хочу почути відповідь, Рус, — вперто каже вона. — А не піддаватись емоціям. 

— Але ви не памʼятали, що було вночі… — я зітхаю. — Може, я і помилився. Але в той момент мені здалось, що ти мене зрадила.

— Коли ти від мене відмовився, мені здалось, що я померла, — раптом каже Ді. — І до того часу, поки я не дізналась про Аріну, я справді не жила. І не хотіла жити. Як я могла тобі зрадити, недоумок ти такий? — на її віях збираються сльози.