Безкоштовно! Подіі тільки набирають оберту!:)

Привіт, дорогі читачі! 

Ви коли-небудь замислювалися, на що здатна пристрасть? Як далеко можна зайти заради почуттів, які руйнують межі, закони й навіть... вас самих? Моя книга — це подорож у світ емоцій, де кожен крок непередбачуваний, а фінал вразить навіть найсміливішу уяву.

Любов, яка змушує втрачати контроль.
 Інвестиції, які змінюють долі.
 Туреччина, яка стала ареною найважливіших битв героїні.
 І найголовніше — таємниця, яка може перевернути все з ніг на голову.

Ця історія наповнена інтригами, пристрастю й боротьбою за місце під сонцем. Чи вистачить у героїні сил? Чи здатна вона витримати натиск почуттів, страхів і спокус, що атакують її з усіх боків?

Ця книга — не просто текст. Це виклик вашим емоціям. А тепер запитання: чи готові ви прийняти його?

Починайте читати вже зараз і дізнайтеся, що насправді означає бути "Його інвестицією"!

Додавайте до бібліотеки й поділіться враженнями. 

https://booknet.ua/book/iogo-nvesticya-b430810

Уривок:

Зібравши себе в купу, я ще раз глянула на екран, де показували репортаж. Потім вимкнула телевізор, взяла бокал вина, що залишився після цього загадкового клієнта, і зробила великий ковток.

  -За закінчення цієї історії, — промовила сама до себе. Але навіть у цьому тості була якась нотка брехні.

Я вимкнула телевізор і заплющила очі. Внутрішній голос іржав у душі: "Куди ж тепер, мала?.."

    Зранку я вже стояла посеред кімнати, дивлячись на свій напівпорожній чемодан. Пальцями нервово крутила зубну щітку — як завжди, коли на нервах. Ну що, зібралася? Гроші сховала, телефон заряджений, паспорт під рукою. Але чогось не вистачає. Ах так, впевненості.

  Підійшла до дзеркала. У ньому — симпатична дівчина з доволі втомленим поглядом і чіткими планами на майбутнє. Мама напевно одразу розпізнає, що я щось приховую. Вона завжди знає, коли я брешу. А батько... Холодець в душі ще той. У нього погляд, який пробиває наскрізь. І ось я вже чую:

— Ну що, дочко, нагулялася? Туреччина вся твоя тепер? Чи ще одного шейха спробуєш зачарувати?

    Я зітхнула. "Візьми себе в руки, ти доросла людина, а не перелякана школярка", — подумки лаяла себе, запихаючи останні речі в чемодан.