Вітаю, мої любі Натхненники!!!

НАЙБІЛЬША знижка на дилогію!!!
«Безжальна спокуса» - 25%

«ІДЕАЛЬНА СПОКУСА» - 25%

Уривок:

“ Я сиділа в авто, мов мишка. Не знаю, що зі мною, я просто… Я хотіла бути поруч з ним, хоча і розуміла, що його поведінка ніколи не зміниться,… я всеодно хотіла бути біля нього. Я знала чому… я знала відповідь, але боялася сказати це в голос. Те, що відчуваю я – не може бути озвученим, бо Деміан не дозволить зайти нашим стосункам далеко, а псувати те, що є… я не наважуюсь. Знаю, це вже все ненормально. Я залежна від нього. Нажаль він від мене – ні.
  — Ми приїхали Олівіє.
  Голос Деміана прокотився всім моїм тілом. Я не знала чи варто мені йти до нього. Що буде потім? Я знала відповідь. Але боялась її. Тому коли Деміан вийшов з авто і подав мені руку, я просто прийняла допомогу і вийшла. Доки ми йшли всередину будівлі, я думала про те, як я хочу бути з ним в повному розумінні цього слова. Коли ми зайшли до ліфта, я не підіймала на нього очей… я не знала, як поводитись.
  Деміан підняв пальцями моє підборіддя, і зазирнувши в мої очі, вигнув брову.
  — Нічого.
  — Що тебе турбує?
  — Багато чого. — Чесно відповіла я і просто розплакалась, як та ідіотка.
  — Олівіє… — Деміан притулив мене до себе, і коли ми вийшли на його поверсі, повів мене до дверей. Ми увійшли і він увімкнув світло. Навіть через пекучі сльози я могла розгледіти усю красу його квартири. Квартира Деміана Смоука. Все таке біле, чисте… пахне ним… Я полюбила його житло за кілька секунд. Я дісталась деяких потаємних місць життя Деміана. Тут нікого не було. Я перша жінка, яка опинилась тут. І щоб він там не говорив, - я для нього важлива.
  — Вибач. — Я витирала сльози, але плакати не припиняла. Просто не могла. Наче все, що я тримала у собі ці тижні – все вибухнуло. — Пробач… я не…
  — Припини. — Він обійняв мене ще дужче і прошепотів біля скроні. — Хочеш ванну?
  — Хочу тебе. — Я встала навшпиньки і припала до його губ. — Я хочу тільки тебе… — Задихаючись, продовжувала я.
  Деміан підхопив мене на руки і поніс через коридор, ми опинились в неймовірній спальні, з нереальним краєвидом. Ліжко було прямісінько біля вікна, яке йшло з підлоги до стелі. Все немов на долоні. Простора кімната, широчезне ліжко в біло-бежевих кольорах і тьмяне світло.
  Як тільки він поставив мене на підлогу, я узялась за його піджак… сорочку… Я швидко роздягала його, наче боялась, що від мене заберуть мій «подарунок». Я боялась, що він не дозволить себе повністю роздягнути… а я так сильно хочу бачити все його тіло. Мої пальці розстібнули всі гудзики на сорочці, я торкнулась його пресу, і застогнавши, закусила губу. Зустрівшись з очима Деміана, я помітила, що все його обличчя набуло м’якості… а очі посміхаються.
  — Подобається те, що бачиш?
  — Дуже… Як тільки звільню тебе з усього одягу – буду повністю задоволена.”  

І не забувайте, про новинку з зимовим вайбом. Дотепна та капець, яка емоційна! Книга “Подвійні вершки”

Підписуйтесь на  Мій телеграм там багато гарячого, новини та новинки.

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!