Він заходить у будинок, наче господар. Всі гості звертають на нього увагу, вітаються, навіть якщо вперше його бачать. Він найвідоміший бізнесмен нашого міста за своєю жорстокістю і непохитністю. Він той, кого бояться усі чоловіки, а жінки мліють лише від його погляду.

І він прийшов взяти мою сестру.

Так, саме взяти, наче якусь річ. Бо одного разу він захотів молоденьку дружину, а мій дядько охоче запропонував свою рідну дочку.

- Пане Чорний, яка несподіванка, - дядько виринає з-поміж гостей і поспішає зустріти найголовнішого гостя.

- Хіба? - густі брови хмуряться, голос металевий і не привітний. - Ми наче домовлялись, як тільки їй виповниться вісімнадцять, ти віддаш її мені.

- Так, - червоніє дядько, оглядається навколо, засоромлений, що мусить говорити в присутності усіх. - Але ж в неї тільки сьогодні день народження. Ми навіть не підготували її. Може зачекаєте тиждень другий?

- А ти хотів чекати, коли приходив клянчити в мене гроші? - з цих слів зрозуміло, що дядько напозичався в людини, з якою краще не зв'язуватись. І про що він тільки думав? - От і я не хочу.

- Добре, добре, я все зрозумів, - підносить руки дядько в знак капітуляції. Навіть стоячи в іншому кінці зали, я помічаю, як миттєво потіє його шия. Він боїться, і це не дивно. - Христино, за тобою наречений прийшов!

Моя двоюрідна сестра з'являється на сходах. Повільно крок за кроком спускається. Красива вісімнадцятирічна блондинка з пишним бюстом і тонкою талією. Про неї мріють усі наші знайомі хлопці, а вона дістанеться цьому страшному чоловікові.

Ні, на вигляд він досить нормальний, якщо не враховувати колючий погляд і кам'яний вираз обличчя. Та поруч з ним віє небезпекою, а дивитись на нього взагалі важко.

А от моя сестра відважна, поки спускається, вона не відводить від нього погляду. Може вона вже звикла до думки, що буде його дружиною? Бідолашна.

Всі гості перешіптуються, коли Христина підходить до Чорного і навіть йому посміхається.

- Привіт, - тихо говорить дівчина і я прислухаюсь, щоб почути все, що між ними відбувається. Цікаво ж. - Я готова.

- Тільки ось у нас невелика проблема, - кривить губи чоловік. Він обертається і комусь киває. З натовпу виходить молодий хлопець років двадцяти. Він чимсь схожий на Чорного, тільки худий і нижчий. І я його впізнаю. - Знаєш його?

Дівчина блідне, очима починає бігати по залу, поки погляд її не зупиняється на мені. Відчуваю присмак крові, навіть не усвідомила, що прокусила губу. Страх за сестру сковує тіло, бо я здогадуюсь, що це за хлопчина.

- Ні, - невпевнено хитає головою.

Вона панікує, я це бачу, але я нічим не можу їй допомогти. Що ж це буде? Як вчинить чоловік, котрий не пробачає людям помилок.

А він спокійно дістає з кишені телефон, щось в ньому шукає, а потім протягує Христині, щоб вона бачила екран.

- А так? - в його голосі чую нотки люті. У думках молю, щоб вона не заперечувала, інакше буде гірше. - Хороші ракурси? Добре видно?

- Я не розумію, в чому проблема, - отямлюється дядько і поспішає дочці на допомогу. Він підходить до неї і бере за руку, дивиться у телефон. І очі його вилазять з орбіт. - Христино, це ти? Як ти могла?

- Ось бачиш, дівчинко, батько тебе впізнав, - Чорний говорить стримано і губ його торкається неприємна посмішка. - А я впізнаю свого племінника. Без одягу звичайно я його не бачив, але ж це він.

- Я не навмисно, він сам до мене підсів у клубі, - робить фатальну помилку сестра. Я здогадалась у чому тут справа, але вона не розуміє, що її спіймали не просто так. - Може він мені чогось підлив. Я нічого не пам'ятаю.

- Тобі ще відео показати? - чорні брови злітають догори. Мені здається, що він зараз насолоджується поразкою цієї сім'ї. - Але попереджаю, відео побачать усі присутні.

Всі навколо починають гомоніти. Хтось обурений, а комусь це навіть дуже цікаво. Я роблю крок уперед через надлишок емоцій, чим привертаю увагу Чорного. Він кидає на мене швидкий погляд і відвертається.

- Ах ти ж хвойда, - раптом кричить дядько і б'є сестру долонею по обличчю. - Ти нас зруйнувала.

Вона зойкає, від удару відхиляє голову і притискає руку до щоки. Миттю її очі наповнюються сльозами, а я мимоволі роблю ще декілька кроків вперед. Зараз мене не лякає грізний Чорний, зараз я хвилююсь за сестру, єдину мою подругу.

- Як ви смієте так казати? - не витримую, заступаюсь за Христину. - Ви силоміць видаєте її заміж і ще щось вимагаєте.

- Це не твоє діло, - шикає на мене. - Не вмішуйся в наші справи. Стій і мовчи, невдячне дівчисько.

- Не хвилюйся, дівчинко, - не відразу розумію, що Чорний говорить до мене. Зустрічаюсь з його темним поглядом. - Христині не грозить заміжжя. Це була перевірка і вона її не пройшла. Мені не потрібна зрадлива дружина.

- Але як тоді наша угода? - дядько відходить від Христини, схвильовано дивиться на гостя.

- В угоді була чемна наречена, а не розпещена дівка, котра ведеться на першого ліпшого, - Чорний знову злиться і я роблю крок назад. - Вона знала, що вже належить мені за угодою, але це її не зупинило. Напевно сім'я її не дуже хвилює.

- І що з нами буде? - дядько голосно ковтає, здається це чули усі в залі.

- Я знищу вас, бо все ваше тепер належить мені, - Чорний шипить мов змій.

https://booknet.ua/reader/zmushena-pdkoritis-b428650?c=4635672&p=1