Додано
09.12.24 18:00:59
Зізнаюся, я люблю рудих!
Поки працюю над сюжетом для новинки, раптом зрозуміла, що у мене знову з'являються в історії руді. Спочатку думала замінити, але... Я люблю рудих, є щось особливе у цьому полум'яному відтінку)


Так, у Будні некромантів було аж чотири рудих персонажі, та здається я колись можу дойти до того, що руді у мене будуть всі)
Та поки що то лише жарти, зараз навіть йду на зниження рудої концентрації та задію лише рудих близнюків та пір'ям червоненьку героїню.
Хоча брешу. Ще песик буде. Рудий. Списаний з реального прототипу так само як кіт Ворон із історії Сусідські війни.


На захист скажу, що автор також рудий періодично, тому руде на голові, в голові та в документі. Взагалі, якщо колись з моїх історій зникнуть руді то привід занепокоїтися, чи не захопили аккаунт інопланетяни)
А взагалі цікаво дізнатися, як ви відноситеся до рудих героїв, чого зазвичай очікуєте від вогняних голів?

Софія Чар
343
відслідковують
Інші блоги
Всім привіт і мирного неба! Ото сиджу, пишу трохи тексту до «Темних історій Малефича», час від часу заходжу глянути, про що говорять у блогах на Букнеті, і раптом спало на думку: а чи багато «просто» читачів заходить
«Іди собі працюй, не заважай. Творчість сховай в комірку в тацю...» — як часто творчі люди чують подібні слова від соціуму? Мій новий вірш «Незручна творчість» — це відверта сповідь про те, як важко іноді
Бачила, що деяким авторам написали, що їх роботи створені за допомогою штучного інтелекту. Також бачила, що автори перевіряють свої реально авторські твори і їм показують солідний відсоток ШІ. Це дивно...І це, бляха, сумно. Вирішила
Привіт, друзі!!❣️ Зовсім скоро я запрошу вас у небезпечний, похмурий, але такий заворожуючий світ Арелесту. А якщо конкретніше — у місто Вейлмар. Місто, де магія мертва, вулиці затягнув туман, а ніч належить нежиті. Уявіть
Маджері. Шепіт вогняної бурі. У світі, де смерть — не кінець, а нове випробування, постає Маджері. Жінка, чия доля сплетена з примарами майбутнього та таємницями минулого. Хто вона? Великому кораблю — велике
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРуді мені завжди подобались,можливо,через те що,надто небеспечні,або непередбачувані.Але,я все ще живий,і вбивати мене ще не зираються,хоча ще той адреналін.
Також люблю рудих))
Аліна Скінтей, О, нас стає все більше)
Ах які вогняні персонажі, така родзинка❤️ та й такі персонажі це витвір мистецтва де від теплих і затишних до хоробрих і непосидючих, але таких справедливих (як у мультфільмі Відважна - Меріда) де далі хитрих як лиси чи навіть показати іншу сторону медалі, де рижі підлі й подальший спектр негативних якостей. Ти ніколи не знаєш що очікувати від рижих - то зазвичай такий вогник, саме полум'я, саме життя. Чи то вогонь темний чи світлий, та й рідко коли рижі це снулі риби.
P.S. яке шикарне у вас волосся, і це ще один витвір мистецтва ❤️
Olena, Саме тому мене так і приваблюють руді, адже кожного разу з'являється загальна картинка та колір, а вже потім він може стати яскравим та пекучим, а може світлим, майже сонячним та теплим) Є в ньому і смішки, і трохи божевілля (один рудий трикстер від скандинавів увійшов до чату) і і шалена градація у межах та поза межами рамок.
Дякую, за те велика шана моєму перукарю, теж великому пошановувачу рудих та яскравих)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати