Уривок завершеної книги

На роботу одягаю напівпрозору блузку крізь котру просвічується чорний ліфчик, а також коротку спідницю. Волосся заплітаю косою, на обличчя наношу макіяж, на останок трохи парфумів.

Я готова, це все для Макса. Подивимось, як він сьогодні на мене відреагує.

Він приходить першим, затримує на мені погляд і йде до кабінету не сказавши ні слова. Гаразд, ігнорувати він вміє, але це ще нічого не означає.

Потім з'являється Артур. Він сухо вітається і теж зникає у себе. Не в гуморі. Він від п'ятниці такий. Вони з братом так сварились, що здається весь офіс чув. Не знаю через що саме, але точно чула ім'я Мілана. Невже вони не поділили дівчину?

Яка мені різниця? Нехай роблять що хочуть. Зваблю Макса, заберу гроші і зникну з їхнього життя.

Через пів години Артур викликає мене до себе.

- Хочу, щоб ти повідомляла мені, коли Макс буде до тебе приставати, - говорить по-діловому.

Він сидить за столом, спертий на спинку крісла і схрестивши руки на грудях. Дивиться на мене дуже уважно.

- Може тобі звіти писати? - хмикаю.

- Якщо потрібно, будеш, - нахиляється вперед, обводить мене прискіпливим поглядом. - Я хочу, щоб ти довела діло до кінця. І кожного разу, як тільки він приділить тобі увагу, напиши мені. І ще я хочу знати, де ви будете.

- Забагато хотілок, - дратуюсь, підходжу до диванчика і присідаю на нього, закидаю ногу на ногу. Помічаю, як Артур спостерігає за моїм жестом. - Ще рано про щось говорити. Макс продовжує ігнорити мене.

- Це не надовго. Я впевнений, що він скоро проявить себе. І твій сьогоднішній вигляд, думаю підштовхне його до дій.

- Сподіваюсь, бо мені у вас набридло, - фиркаю і встаю. Артур поводиться холодно і мені це неприємно. Де той гарячий чоловік, котрий так палко брав мене у цьому кабінеті? Невже він більше мене не хоче? - Чим скоріше я пересплю з твоїм братом, тим швидше буду по-справжньому вільна. Мені ж не потрібно довго з ним зустрічатись? Ти говорив лише звабити.

- Не потрібно, - важко ковтає. - Вистачить одного сексу, але про який я маю знати.

- Ти хочеш його зловити на гарячому, - зрозумівши посміхаюсь, роблю декілька кроків в його сторону. - Цікаво, пастка для брата з викриттям. В чому мотив?

- Я не зобов'язаний тобі пояснювати, - відрізує різко.

- Як хочеш, - розвертаюсь і виляючи стегнами йду до дверей. Шкірою відчуваю на собі його погляд. Перш ніж вийти, повертаюсь, ловлю на тому, що він дивиться на мої сідниці. Посміхаюсь. - Але твоя ідея якась трохи ница, тобі не здається?

- Не тобі осуджувати мене, - ричить, незадоволений моїми словами. - Дівчина, яка торгує своїм тілом. Невже ти така високоморальна?

Його фраза б'є по болючому і я більше не хочу йому посміхатись, навіть не дивлюсь на нього.

- Ти не був у моїй шкурі, - злюсь на нього. Усі так легко можуть зганьбити мене, не розібравшись, яка я насправді. - І я виконаю твої побажання. Тільки ти потім не забудь заплатити решту грошей, бо повертатись у ваш офіс я не збираюсь.

https://booknet.ua/reader/llt-kuplena-dlya-brata-b423731?c=4580694&p=1