Добрий вечір. Прода на "Роуз" буде ніччю. Вас чекає спокусливе парі та трохи ніжності. Дуже приємно читати коментарі. Дякую за них. 

— Обійми мене, Роуз. Обійми мене, як ту людину з минулого, з якою ти мене сплутала. Будь ласка.

Його слова були настільки тихими й пригніченими, що я на мить розгубилася. Він виглядав так, ніби біль і алкоголь зламали всі його стіни. Ніби в цей самий момент його світ розлетівся на сотні шматочків й він намагався склеїти його до купи, але ніяк не виходило. Я вперше бачила його в подібному стані. Не було настільки йому непритаманно, що до мене навіть не відразу дійшло про що він просив. 

— Будь ласка, Роуз, — прошепотів він знову, не відводячи він мене своїх очей. 

Моя оборона впала, знищена цим тихим благанням. Думки ніби отямившись, склалися назад і я повільно потягнулася до Вільяма, щоб обійняти за плечі. Мої кволі пальці обережно торкнулися його плеча, просовуючи руку за його спину, щоб обійняти. Виснажене лице стало наближатися до мого, зачаровано спопеляючи мої губи. Віл незграбно сперся рукою коло мого стегна, аби не впасти, й став наближати своє обличчя впритул до мого.