Вий з Хмельницької області або треш від ШІ
Доброго часу доби, читачі та автори).
По-перше, вітаю вас із першими днями зими, а по-друге, щось у нас давно кринжа не було. Але ви не переживайте, зараз така компенсація буде, що цей блог бажано читати у антритрешовому скафандрі та із космосу.
Почалося усе з того, що одна прекрасна людина наштовхнула мене згенерувати ілюстрації до "Гри без правил". Взагалі спроби це зробити у мене колись були, але передова шедевротезнологія цього стрімкого світу, а саме а-ля штучний інтелект робила, ну м'яко кажучи... Маячню. Але цього разу, коли у мені загорілася невеличка надія, і я подумала: "а раптом", адже дизайн випускної сукні він мені, на секундочку, згенерував шикарний, то може, і з цим все таки справиться? Проте на цей раз воно викинуло ну просто феєричний п... Біду.
Але перед цим я знову наполегливо рекомендую вам приєднатися до мого Телеграм каналу, качка би його копнула. Я значить туди цікаві речі публікую, а ви не підписуєтеся (눈‸눈).
Тому загартовуйтеся проти рушійної сили кринжу, який зараз розірве цей блог, ну а ми поїхали).
Ці зображення я генерувала у звичайному, неповторному та єдиному у своєму роді чату GPT, адже усі інші дотичні бозкошковні застосунки я перепробувала, і користі від них, переважно, як від Конституції в СРСР, тобто ніякої.
Ну, розпочнемо з того, що є одна доволі непогана візуалізація, адже із задачею зобразити сцену першого поцілунку Кетрін та Даніеля ШІ справився:
"-Позавчора ввечері ти назвав мене своєю дівчиною. Це було випадково? - раптом запитала Кетрін.
Ця фраза різким звуком прорізала тишу, яка вже кілька хвилин панувала довкола. Даніель несподівано і зніяковіло обернувся та глянув прямо в її чарівні очі, не знаючи що відповісти. Вона теж очікувально подивилась на хлопця, зазираючи через його світло-блакитні очі, ледве не йому в душу.
-А ти що хочеш почути? - тихим, бархатним голосом запитав хлопець, теж не відриваючи погляду від неї.
-Намагаєшся ухилитися від мого запитання?
-Просто зробив логічні висновки з того, що між нами відбувається. Я був не правий?
-Відбувається що?
Вона не бажала натяків та загадок. Їй хотілось почути це напряму. Даніель хотів було подивитись в інший бік, але погляд дівчини ніби гачком зачіпив його, не даючи дивитись нікуди інше. Раптом із його вуст вирвалась коротка, невпевнена, але така довгоочікувана та приємна серцю фраза:
-Кетрін, я тебе кохаю, хіба це не очевидно?
Вони обоє завмерли, все ще дивлячись одне на одного. У цей момент навіть природа очікувально завмерла: вітер вщух, зорі ніби перестали мерехтіти. Вирішальне слово залишалось за нею. Дівчина взяла його за підборіддя, порівнявши його обличчя зі своїм. Вона хитро посміхнулась, після чого нетерпеливо облизнула пересохші губи і тихо відповіла:
-І це взаємно.
Після цієї фрази хлопець ще кілька секунд заворожено дивився на неї. Його погляд ніжно пройшовся по її прекрасних, чітко виражених ключицях, овальних плечах, шиї, гострому підборідді та зупинився на пухких губах. Вони, на цей раз вже впевнено і без лишніх вагань, потяглись одне до одного, розтанувши у гарячому поцілунку. Даніель завів свою руку їй за спину. Дівчина плавно прогнулась. Її поясниця опинилась рівно у нього на передпліччі. Вона обхопила його шию руками, заплющивши очі. Її долоні були гарячі, кожен її дотик, ніби обпікав його холодну шкіру жарким вогнем. Він нахабно зарився долонею у її світле шовкове волосся, злегка припібнімаючи її голову. В цей момент ніби світ зупинився, ніби більше нікого і нічого не існувало. Ніяких проблем та ворогів. Лише він і вона. Все довкола освітлювало тисячі зірок та один великий повний місяць. На горизонті починала з'являтись ніжно-рожева світанкова смуга, сповіщаючи про те, що скоро зійде сонце. На вулиці приємно пахло свіжістю, дощем та мокрою травою. Всі обр`ази та непорозуміння в момент зникли, ніби їх і не було. Нарешті нічого не заважає їм бути разом".
Але що відбулося далі... Мені хочеться головою об стінку битися.
Виникла ідея, зобразити сцену, де під час розслідування у заповіднику, Даніель помітив два тіла у прірві та, тримаючись за гілку дерева, пафосно присів навпочіпки на краю, зосереджено та так похмуро дивлячись вниз. Ну такий типу, потужний дядько.
"Даніель оглянувся та підійшов до самого краю прірви. Він сильно нагнувся, тримаючись за гілку дерева, щоб краще роздивитись що там є внизу. «Бейкер, щоб тебе! Тобі жити набридло?!», - голосно і водночас тихо промовив Олівер. Та хлопець проігнорував його. Хоч було і темно, але його пильне око побачило якийсь силует внизу. Навіть два. Вони непорушно лежали на траві".
Ой матінко... Чого він вилазить звідти? Даніель, та ти скалолаз. І що у нього з поглядом? Його там вкусила скажена лисиця?
Звичайно, мене такий розклад подій не сподобався, і я повторила внятніше:
Ого, Даніель, ти настільки потужний, що переміг закони гравітації? Тобі там ще яблуко на голову випадково не падало? Може його варто було фізиком, а не детективом зробити? Ні, ну а що, з таким вченим прогрес у науці і техніці би був, ого-го. Можна було б кіберпанк писати.
І там ше хтось внизу стоїть... Такого ми не писали.. Кіберпанк+хорор?
Вау, Даніелю, то ти ще й атлет? Яка у тебе планка шикарна, навіть ногами землі не торкається, оце так дає. Та йому за ці здобутки в книгу рекордів Гіннеса тільки, а що. Не кожна людина здатна перемогти фізику, стоючи в планці і паралельно борючись зі сказом.
Окей, ми вирішили сформолювати запит по-іншому, ну до мене теж з першого разу не доходить, ну з ким не буває...
Кхм. Я звичайно перепрошую, вибачте, що ставлю тут свої питання і висуваю дрібні претензії, але де, власне, чоловік? Добре, то, в принципі, вже мої проблеми...
Відповідно, цю сцену я закинула, і прийнялась генерувати наступну:
"Лія, Амелія та Марко сіли за столик, тому що батьки трохи втомилися ходити, а Кетрін та Даніель в обнімку стояли неподалік біля паркану, розмовляючи між собою:
-...тобі подобається ярмарка?) - запитала Кетрін, поправляючи капюшон.
-Угу), - він придивився до її обличчя та, посміхнувшись, промовив: ти карамеллю замастилась).
-Що?.. Де?
-Зачекай...
Він дістав серветку із кишені та акуратно витер карамель із щоки дівчини.
-Все.
-Дякую). Чому ти, доречі, відмовився цукерку брати?
Хлопець потиснув плечима.
-Не знаю...
-Не хочеш скуштувати?) - простягуючи йому свою цукерку, запитала Кетрін.
-Ну давай.
-Ого, навіть не опирався?) Хто ти такий і куди дів мого Даніеля?)
-З'їв), - розсміявшись, відповів хлопець.
Він, не забираючи цукерку із її рук, облизнув один кінчик карамельного виробу.
-Смачна. Але надто солодка.
-Ну на те вона і цукерка, Даніель). "
Ну, здавалося, ніби, що тут складного, зобразити:
А тепер, поважні знавці, увага питання: що згенерує ШІ?
- А) хлопця і дівчину з кількома руками
- Б) два хлопці
- В) не згенерує нічого
- Г) згенерує РАНДОМНУ БЛЯХА КАРТИНКУ
Нагадую, що ви можете використати підказку, наприклад, дзвінок другу, але вам це не потрібно, тому що:
А чого Кетрін перефарбувалася? І... Омолодилася? І де, власне, Даніель? А, ой, він в лісі у планці стоїть, я забулась, перепрошую.
*Толерантно видихає і пояснює знову:
Якщо ви чули кілька днів тому нещасний вий із сторони Хмельницької області, то мій терпець увірвався і в космос полетів, тому що ЩО ЦЕ ЗА СВЯТВЕЧІР, ТАМ Ж БІЛИМ ПО ЧОРНОМУ НАПИСАНО ХЛОПЕЦЬ І ДІВЧИНА, АААА
P.S ліричний відступ, у автора істерика :)
Знаєте, уже, напевно, краще 6 пальців і 3 руки...
Я проаналізувала ситуацію, і зрозуміла: навантажувати його не варто. Тому вирішила спробувати зобразити просто по одному персонажу, типу як просто портрет, адже ті, що у мене є зараз, мені не дуже подобаються.
(це було помилкою :_) )
Кхм. У нас, схоже, різні уявлення про чоловіків... Ні, ну хоча... Та йой, леле, мені погано :_).
Який висновок із цього можна зробити? Я вже сумніваюся в тому, що писати домашнє завдання з чату GPT - хороша ідея. Можливо, я якось нечітко чи незрозуміло для ШІ задавала запити, або ж мені треба просто закатати губу. Зате, ми можемо бути певними, що найближчим десятиліттям повстання машин точно не станеться.
Пишіть ваші думки, поради, може, я щось зробила не так, що воно мене не розуміє. Ну а з вами була ваша Ліна, усіх люблю та обіймаю)
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАле якщо ми говоримо про другу картинку, то тут є ідея.
Він невблаганно повз горою, покаряючи вершину. Буду кішкою, він чіплявся руками за виступ і повз. У його погляді читалася рішучість та бажання залізти, забратися, підкорити вершину. Слово здаватися не існувало для нього і він повз.
(≧▽≦)(≧▽≦)
Ось для фантастики, мені здається це саме те.
Ліна Діксон, (≧▽≦) (◠‿◕) (｡•̀ᴗ-)✧
ШІ погано розуміє складні речення. Краще розбивати на шматки. Щось типу: чоловік з чорним волоссям та блакитними очима, стоять над прірвою, зображення знизу, стиль реалізм.
Ну принаймні з англійськими ШІ такі запити краще працюють)
Ліна Діксон, Проблема багатьох безкоштовних ШІ((
Ахааа))) Спайдермен на мінімалках)))
ШІ вміє чудити
Олеся Глазунова, Аххахаххах, ага, воно, воно)). Я знала, що він може вимахуватись, але до такого рівня я готова не була))
Ви розсмішили))) Перший візуал дуже романтичний. А далі ШІ вирішив побешкетувати.
Ніка Цвітан, Та йой, я, звичайно, люблю такий бешкет, з нього контент можна зробити та посміятися від душі, ну але ж йой, це уже занадто :_) ))
Оце насміялася))) Дякую за позитив! А перший арт неймовірно класний!
Далі ШІ видно вже втомився.
Надія Філіпська, Та напевно, інакшого пояснення я знайти не можу))
У ШІ, мабуть, його залізо-електронна голова вже запаморочилася від наших забаганок. )) Я просила намалювати дракона, що летить із Санта Клаусом на спині, над Новорічною, прикрашеною ялинкою. Він сумлінно намалював дракона, що летить із Санта Клаусом, тільки крил чомусь у нього не було. Я нагадала, что драконові, власне, щоб літати, крила не завадять. Так він намалював крила, тільки не драконові, а ялинці.
Аграфена Осіння, Ахахахахах, "я художник, я так бачу"))) А навіть якщо так, яка різниця, у кого крила, хай на ялинці летить ;) )))
Дякую)))сміялася від душі.
Viktoriia, :)
ахахахахахаах, ну фіз. підготовка Даніеля змушує лиш позаздрити) Я пів року парився, щоб зробити "політ ластівки" , а він... Дякую, Лін, насмішила) Навіть стало цікаво, як ШІ б описав ілюстрації створені ним же))
Mister X, Ну а ні?)
Аххаххах, а це вже інша розмова))
Дякую, я посміялася))
Світлана Бонд, Я старалась)) і ШІ старався)))
Перший арт просто класний немає слів. Щодо решти. Читала, ридала від горя і сміялася від душі. Це моя ситуація. Найкращий кринж за всю історію. Я ледве стримувала сміх. (≧▽≦)
Полiна Крисак, Приємно чути, я старалася це вдало обіграти)
О, в мене теж є чудасія від ШІ. Треба буде якось зробити пост "всратих картинок", як їх називають багато хто з письменників :)) Я користуюсь ШІ Bing, зараз він мені подобається більше за Leonardo. Та й картинок генерить досхочу.
Ляна Аракелян, хаххаах, робіть обов'язково, тут таке люблять)). Оооо, дякую, спробую його обов'язково))
На ілюстраціях Даніель наче каже: «Може, досить з мене цих експериментів, панянко?»))) Хахах, я дивлюся в ці оченятка, і не можу стриматись, щоб не засміятися) Якщо брати другу ілюстрацію з Деніелем, то він наче на показі мод виступає:) Ліг собі...ем...у просторі (ну, чом і ні?) Короче, ШІ художник ще той:)
Віка Лукашук, аххахахахха, знаючи характер героя, якби він ото побачив - відкрутив би мені голову))). А я в голос засміялася, коли мені останню візуалізацію видало). Я очікувала ну на будь-що, але точно не на це :_)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати