Друзі! Завтра ми закінчуємо першу книгу, тож сьогодні останній день, коли ви можете придбати її по ціні передплати!

ТРАВНИЦЯ НА БОЙОВОМУ ФАКУЛЬТЕТІ

Завтра ж почнемо викладку другої книги, бо історія в одну не вмістилася)

*********

– Чому не можете? – запитав Ярум, не зводячи погляду з Мари, яка саме милувалася у дзеркало, розпушуючи своє довге пшеничне волосся.

– Заборонено правилами академії, – потиснув плечима декан. – Викладачі не можуть приходити з адептками, як і викладачки – з адептами. Доведеться йти з пані Шавелін.

– Обов’язково йти з кимось? – покосився на нього Ярум.

– Та ні, – засміявся декан, легко торкнувшись його плеча. – Жартую. Взагалі-то викладачі спостерігають за порядком, а не насолоджуються танцями. Бувай, Яруме.

І декан рушив далі вулицею.

Дивно, дотик не викликав у тіньовика бажання згуртуватися в бойовій стойці. Та й звернення магістра було скоріш дружнім, аніж традиційно ввічливим, як на парах.

Провівши поглядом декана, він знов подивився на Мару. Всередині зростало глухе роздратування. Це якийсь адепт може запросити його травницю на той бал? А раптом вже встиг?! Наприклад, Ютен. Або ще хтось – Мару усі знають завдяки її спеціальності!

Сам не дуже розуміючи, що робить, Ярум штовхнув двері магазину.

Зверху дзенькнув дзвіночок, і усі погляди обернулися до нього.

Не вповільнюючи кроку, він попрямував до Мари – та дивилася здивовано, навіть трохи перелякано, ніби збиралася щось запитати. Але не встигла.

– Підеш зі мною на бал, – промовив хлопець, наблизившись.

Вийшло якось дивно. Наче не запрошення, а ствердження.