Вітаю, сонечка!!!

Спішу нагадати, що історію Тадея та Сніжани, оновлено.

Будинок на щастя — романтична зимова історія кохання, звісно не без пригод, але куди без них.

Уривок.​​

Я здивована, адже Тадей увімкнув гучномовець.

У динаміку справді звучить невдоволений дитячий голос.

— Тадею, ти де? У нас в школі оголошено карантин до кінця навчального року. Тому нас потрібно забрати додому. І зроби, будь ласка, це якомога швидше.

— Гаразд, Марто, чекайте з Меланією мене. — зиркає на мене Тадей, та племінниці кидає. — Але швидше не вийде. Я у кварталі, у мене тут розпочалася робота.

— Невже наша сусідка підписала тобі дозвіл? — здивовано цікавиться дівчина.

— Підписала, — напружено погоджується Тадей.

— А ти казав, вона ненавидить тебе... — в дитячому голосі звучить іронія.

— Марто, на щастя, я помилявся. — відмахується чоловік.

— Гаразд, Тадею, я рада за тебе, але прошу, поквапся. Бо ми з малою, знову лише у двох залишимось.

— Добре, малеча, чекайте мене, скоро буду. — чоловік кладе слухавку, і пильно зиркає на мене.

— Ти все чула, моя Сніжинко, мені пора. — він кілька секунд відверто дивиться на мене, а тоді з інтригою питає. — А може ти поїдеш зі мною?

— Ні, Тадею. — тихо заперечую прохання чоловіка, і хочу встати з його колін, та він не дає мені цього зробити.

— Поцілуй мене, — збуджено шепоче...

Сніжні заметілі тут...

Приємного читання!!!