Вітаю, любі!)

Назва цього блогу дуже добре підходить до нової 23-ої глави книги у жанрі антиутопія "(не) одна під дощем".

Бо головні герої Адель та Макс зустрічають нових попутників у своєму купе з дуже неприємною ситуацією.

Тож запрошую вас до читання!

І вже по традиції:

Вайб/естетика/візуалізація:

Шматочок із глави:

Знову почався час вдячності, який я так не любила. Але вже на котрий день, це почало входити у звичку. Ще трохи і ми вже слова вивчимо. Пропаганда працює відмінно. Правду кажуть, що треба двадцять один день на первинну звичку, три місяці не сталу звичку та десять тисяч годин для стилю життя. Рано чи пізно, будь-який громадянин імперії повірить у славу імператора. Навіть якщо людині постійно казати, що трава блакитна, з часом та повірить.

Так-так, шматочок про інше, не про ту пару, де він тиран, а вона жертва. А що ви думали, ось так всі карти на стіл?) Заходьте читати, щоб дізнатися, що там за сім'я така, та чи допоможуть наші ГГ, чи все ж таки пройдуть повз, бо це не їх справа? А там ще пригоди нові їх чекають ммм. Запрошую!

Більше про книгу, процесу написання та мого активного життя можна побачити у моєму інстаграмі.

Не забувайте натискати на сердечко, на книжечки, на зірочки, лишати коментарі та ділитися книгою з друзями.

Плей-лист до книги "(не) одна під дощем" можна послухати тут.

Усім любові до себе та натхнення.
Ваша Ангеліна Александренко.