Тихого вечора, сонечка!!!

Запрошую до одразу двох розділів роману, "Будинок на Щастя".

Сьогодні розділ від Тадея. 

ТАДЕЙ.

Припаркувавши машину у своєму дворі, кажу управителю, що сьогодні швидше за все, на ніч теж не повернуся. Тарас Іванович лише сміється.

— Ох видно крепко вас оте дівчисько зачепило.

Я переводжу погляд на сусідній двір, і пильно прикипаю до миготіння гірлянд у вікнах будинку. Схоже моя дівчинка з головою поринула у передноворічну атмосферу.

Переводжу погляд на управителя.

— Не тільки крепко, а вже доволі давно, Тарасе Івановичу. Тому не можу собі дозволити проґавити такий шанс.

Прощаюся з чоловіком, та йду з двору. Але перед воротами сусіднього будинку мене чекає сюрприз. Ворота замкнені. Що ж моя дівчинка послухалася мене. Набираю її телефоном. Вона одразу ж знімає слухавку.

— Сніжинко, заколядувати можна?

Приємний сміх у слухавці змушує мене посміхнутися. Чую як клацає замок на воротах.

— Заколядуєш вже в будинку...

За продовженням сюди...

Приємного читання та тихої ночі!!!