Продовження вже на сайті!

"ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК"  –  любовно-пригодницьке фентезі.

Уривок з сьогоднішнього розділу:

"Вирушаю бігом до кабінету Дарії. Мене вже чекає банка з вітамінами та інструкція. Забираю все, але не поспішаю йти.

– Щось ще? – цікавиться декан.

– А змащувати його не треба? – питаю, згадуючи, як мені легшало, коли Філ змащував мене під час мого линяння.

– Загалом, не обов’язково, потерпить. Але якщо ти хочеш…

– Ні-ні! Ви маєте рацію. Потерпить!

«Мазь прихопи, лікарю недоучка!»

Зітхаю і про всяк випадок беру велику банку з маззю. З наставника станеться, послати мене за нею посеред ночі, якщо йому закортить.

Повертаюся до резиденції, де Остер нетерпляче чекає на мене. Відлічую необхідну кількість пігулок, відмахуючись від лускатої голови наставника, що так і норовить засунути в банку з вітамінами свого роздвоєного язика. Відрахувавши потрібну кількість, уже збираюся засипати вітаміни в пащу дракону, але цей нахаба все злизує з моїх рук. Стою посеред саду, покритий слизькою і дуже смердючою слиною і лаюся, згадуючи всі відомі мені прокляття.

«Олені, Ітоне…» – голос наставника виводить мене зі стану заціпеніння і з риком: «Уб’ю тебе, слинява худоба», обертаюся і злітаю. Ось так і хочеться капнути наставнику на голу шкіру своєю слиною, яка в примарних драконів отруйна, між іншим! Ось тільки мені його потім і лікувати!"

І ще один:

"Кидаю тушки перед самою мордою злого й голодного наставника, обертаюся і збираюся йти до своєї кімнати, щоб хоч пару годин поспати. Але злий рик Остера мене зупиняє:

«Ти відгриз майже половину МОЄЇ тушки!»

– Я полював і зголоднів! – намагаюся виправдатись, але наставник не заспокоюється:

«Я тут із голоду з тобою здохну!»

Закочую очі й повертаюся до нього.

– Що тобі ще принести?

«Пиріжків, багато! І компоту!»

– Ти знущаєшся? Ніч уже. У їдальні всі сплять!

«Тоді ще тушку оленя…»

– Цілу?? Я ж з’їв менш ніж половину!

«А я засмутився й у мене апетит розігрався…»

Ах ти ж… Скотина зубаста! Ненажера з крильцями!! Лускатий шлунок на лапках!

«Ящірка степова голодна…»

– Точно! Ящірка степова… – повторюю за наставником і нарешті помічаю, як він сміється. Величезний чорний дракон, що заходить сміхом посеред саду – це ще те видовище!

«Добре, пожартував я. Спати йди!»

Жартівник лускатий."

До завершення залишилося три тижні.

Продовження кожного дня у 20.00.

Це шоста книга з циклу про "Дикі Землі". Як і усі попередні, можна читати окремо.