Продовження вже на сайті!

"ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК"  –  любовно-пригодницьке фентезі.

Уривок з сьогоднішнього розділу:

"Вирушаю бігом до кабінету Дарії. Мене вже чекає банка з вітамінами та інструкція. Забираю все, але не поспішаю йти.

– Щось ще? – цікавиться декан.

– А змащувати його не треба? – питаю, згадуючи, як мені легшало, коли Філ змащував мене під час мого линяння.

– Загалом, не обов’язково, потерпить. Але якщо ти хочеш…

– Ні-ні! Ви маєте рацію. Потерпить!

«Мазь прихопи, лікарю недоучка!»

Зітхаю і про всяк випадок беру велику банку з маззю. З наставника станеться, послати мене за нею посеред ночі, якщо йому закортить.

Повертаюся в резиденцію, де Остер нетерпляче чекає на мене. Відлічую необхідну кількість пігулок, відмахуючись від лускатої голови наставника, що так і норовить засунути в банку з вітамінами свого роздвоєного язика. Відрахувавши потрібну кількість, уже збираюся засипати вітаміни в пащу дракону, але цей нахаба все злизує з моїх рук. Стою посеред саду, покритий слизькою і дуже смердючою слиною і лаюся, згадуючи всі відомі мені прокляття.

«Олені, Ітоне…» – голос наставника виводить мене зі стану заціпеніння і з риком: «Уб’ю тебе, слинява худоба», обертаюся і злітаю. Ось так і хочеться капнути наставнику на голу шкуру своєю слиною, яка в примарних драконів отруйна, між іншим! Ось тільки мені його потім і лікувати!"

І ще один:

"Кидаю тушки перед самою мордою злого й голодного наставника, обертаюся і збираюся йти до своєї кімнати, щоб хоч пару годин поспати. Але злий рик Остера мене зупиняє:

«Ти відгриз майже половину МОЄЇ тушки!»

– Я полював і зголоднів! – намагаюся виправдатись, але наставник не заспокоюється:

«Я тут із голоду з тобою здохну!»

Закочую очі й повертаюся до нього.

– Що тобі ще принести?

«Пиріжків, багато! І компоту!»

– Ти знущаєшся? Ніч уже. У їдальні всі сплять!

«Тоді ще тушку оленя…»

– Цілу?? Я ж з’їв менш ніж половину!

«А я засмутився й у мене апетит розігрався…»

Ах ти ж… Скотина зубаста! Ненажера з крильцями!! Лускатий шлунок на лапках!

«Ящірка степова голодна…»

– Точно! Ящірка степова… – повторюю за наставником і нарешті помічаю, як він сміється. Величезний чорний дракон, що заходить сміхом посеред саду – це ще те видовище!

«Добре, пожартував я. Спати йди!»

Жартівник лускатий."

До завершення залишилося три тижні.

Продовження кожного дня у 20.00.

Це шоста книга з циклу про "Дикі Землі". Як і усі попередні, можна читати окремо.