Ой не шуми, луже, Зелений байраче, Не тривож мого серця, Бо воно вже плаче. Я НЕ МОЖУ З ЦЬОГО СТЕПОВОГО ФЛЕШБЕКУ. Родина Чорних їде собі возом. Мама поправляє намисто. Тато дивиться на мамині груди. Дочка співає. Син

Дорогі мої, часто буває так, що сцена пишеться на одному подиху. Ти сама ніби відчуваєш цей холод, дощ, спалахи блискавок чи той самий болісний погляд героя, який намагається все виправити. ​Писати емоційні моменти - це

Я от помітила, що більшу частину життя живу у власному бульбашковому всесвіті. Там я, мої персонажі, їхні лінії сюжетні, якісь нескінченні розмови... Ніколи не буває самотньо чи нудно, тільки трішечки страшно, коли винирюю

Вітаю! До вашої уваги новий розділ. 7. Тінь над школою. Приємного прочитання✨

Ну що, мої любі, схоже, моя божевільна ідея вас таки зацікавила! А отже, відступати вже нікуди! Офіційно запускаю підготовчий етап нашого письменницького челенджу «6 тижнів хаосу»! Щоправда,