Прода та трохи про повагу

Прода на "Роуз" вже на сайті. Наступна буде сьогодні опівночі, тому заходьте. Вчора було трохи часуч написала вам на 4 дня щоденної публікації. Сподіваюсь, сподобається. Також, дякую за 50 зірок на книзі. Побачимо скільки вона збере далі. 

А взагалі...ви б хотіли щоб чужий питав подібне? Зловила себе на думці, що це непоганий таки жест поваги та уваги до жінки, яка тебе цікавить. Що б вона не відповіла, ти все одно залишишся з відповідями. В одязі чи без нього. 

Я кивнула, не бажаючи далі обговорювати цю дурну тему. Вільям з вдячністю хилитнув головою та потягнувся пальцями до футболки, здіймаючи її вгору. А потім, ніби згадавши щось, завмер та мовив:
— Не проти якщо зніму? Майстер обіцяв полагодити вікно, але ще не прийшов, — запитав він, дивлячись на мене. — Не маю чим дихати.
— Не проти, — відповіла, здіймаючись на ноги. — Могла б, здерла з себе шкіру зараз…

Вільям втомлено потягнувся до краю своєї футболки та повільно зняв її. На мить я втратила дар мови. Переді мною з’явився спокусливий торс — рельєфні м’язи, наче виточені каменем, шкіра, що блищала від поту, і величезне татуювання... Вся його спина була прикрашена величезним малюнком крил, що розгорталися по всій довжині.