Додано
24.11.24 08:43:20
Гра не за правилами Незнайомець в княжій бібліотец
Загадковий, чарівний незнайомець в княжій бібліотеці!???❤️❤️❤️ Хто ВІН, і як зміг туди потрапити???
Нарешті чоловік зупинився, вийняв ключ з-під поли свого плаща й відчинив масивні різьблені двері. Разюче світло досвітнього ранку увірвалося до проходу. Незнайомець зник, лиш прикривши двері. Анна ж злякалася, що замкне їх на ключ. Але він чомусь не замкнув, а тільки прикрив. Княгиня поспішила до тих дверей, лише тепер усвідомивши, як довго вони йшли тим нескінченним тунелем, що надворі уже світанок. І поки аналізувала, то ноги уже принесли до тих масивних загадкових дверей. Зупинившись навпроти, Анна ще якусь мить вагалася.
Однак, щоб дізнатися більше, потрібно було зважитися і зробити наступний крок назустріч невідомості та небезпеці, яка могла чатувати за тим різьбленим полотном. Усвідомлюючи, що то єдиний варіант, щоб дізнатися більше про загадкового нічного незнайомця, який так впевнено господарює в княжій бібліотеці за відсутності Фрідріха, княгиня зважилася та відчинила двері.
На диво, вони легко їй піддалися. Здивуванню Анни не було меж. Вона опинилася на лісовій галявині, всипаній різнобарвними квітами, прихованій від сторонніх очей старими розлогими соснами. А поодаль стояв дещо занедбаний мисливський будинок.
«І де ж той загадковий незнайомець? Куди він подівся? Чи це він влаштовує мені пастку? Чи простий збіг?» – думки в голові Анни метались тривогою. А тим часом в ранкові трелі птахів раптово вплівся скрип масивних дерев'яних дверей. Княгиня прожогом кинулася за дерево поруч, а вороний кінь радісно заіржав…
Марса Чаунік
1060
відслідковують
Інші блоги
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Починаю публікувати найдраматичніші глави всього сюжету твору.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРизиково отак серед ночі іти потаємним ходом за незнайомцем. Та, очевидно, інтерес сильніший за страх...
Болеслав Боні, Але ж так хочеться з'ясувати правду)
Чого не зробиш, коли розпирає цікавість... Страх паралізує, але невідомість так манить...
Яніна Бех, Звісно, особливо після недавніх новин:)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати